“У суботу 50-річний селянин випадково відтяв собі пальці, коли нарізав січку для худоби. Я зібралась до нього, щоб надати першу медичну допомогу, — розповідає фельдшерка Ольга Віннічук. — Три кілометри долала годину, бо дороги та стежки страшенно замело снігом. Чоловікові була потрібна термінова госпіталізація. У нього була сильна кровотеча. Ми викликали “швидку”. Та згодом медики подзвонили нам і сказали, що не можуть доїхати, — через хурделицю дороги до села фактично не було”.
Цей випадок стався у селі Москалівка, що на Тернопільщині. Через снігові замети люди вже два тижні не можуть виїхати з населеного пункту. У магазині закінчуються продукти, хворих неможливо вчасно доправити в лікарню... Таких сіл в Україні сьогодні — сотні.
“На щастя, наступного дня дорогу трохи розчистили, “швидка” змогла прибути аж в обід, пораненого госпіталізували, — розповідає далі фельдшерка. — Та зволікання спровокувало значну втрату крові, що призвело до погіршення стану пацієнта”.
Ольга Віннічук розповідає, що через погодні умови її робота стає нестерпно важкою. “Я регулярно маю відвідувати літніх людей, вимірювати тиск, є селяни, яким періодично треба ставити крапельниці, — каже жінка. — У таку погоду машиною не виїдеш, тож кожного разу змушена долати відстань пішки. Днями я так втомилася, що впала в кучугуру снігу перед своїм домом і не могла встати. Рідні просто занесли мене до хати”.
54-річний Віктор нещодавно переніс операцію на легені. Він мав навідатися до лікаря, але через негоду не зміг покинути село. “Я сама знімала йому шви. А коли погода трохи поліпшилася, його на санях відвезли до райцентру, звідки вже він потрапив до Тернополя”, — додає пані Ольга.
8 КІЛОМЕТРІВ У ЗАМЕТІЛЬ
44-річна вчителька німецької мови та української мови й літератури Орися Волощук працює у двох школах, одна з яких у Москалівці, а друга — за 10 кілометрів звідси.
“Приблизно два тижні тому, коли хурделиця лише розпочалася, раптово на рейс не вийшов єдиний автобус, що сполучає Москалівку та довколишні села з райцентром. Того дня я працювала в іншій школі, куди мене відвіз мій чоловік власною автівкою. Та забрати не зміг, тож після роботи мені довелося йти додому навпростець через поле — 8 кілометрів у заметіль”, — каже Орися Миколаївна.
Після роботи мені довелося йти додому навпростець через поле — 8 кілометрів у заметіль.
51-річна колега пані Орисі Світлана Бойчук — вчителька німецької мови та історії. Вона також працює у кількох школах.
“Як у таку заметіль добиратися до роботи? Виходить, потрібно або звільнятися, або йти у відпустку за власний рахунок, — обурюється жінка. — Та це не єдина проблема. До прикладу, у нашому селі немає банкоматів та розрахункових терміналів, тож коли закінчуються гроші, ми їдемо у райцентр зняти готівку. Тепер же такої можливості нема. Так що бережемо кожну копійку”.
ПРОДУКТИ ПРИВЕЗЛИ САНЬМИ
Селяни кажуть, що в місцевих магазинах закінчуються продукти. А доставити їх непросто.
“Підприємці не могли доставити товар через негоду. Тому добровольці на санях рушили до автомобілів з продуктами, які застрягли у снігу. Взяли товар і привезли в село”, — каже Світлана Феодосіївна.
Староста села Віктор Яремчук розповідає, що компанія-підрядник, яка виграла тендер на чищення та догляд єдиного тут сполучного шляху, ігнорує його дзвінки.
“За ці два тижні вони прогорнули дорогу лиш раз, а в таку погоду за 2 — 3 години від їхньої роботи не лишилося й сліду. Після цього не з’являються у Москалівці та не відповідають на мої дзвінки”, — бідкається староста.
Утім виконавець робіт запевняє: компанія робить усе що може, аби протистояти негоді.
“Нам катастрофічно не вистачає техніки і працівників. Люди працюють майже цілодобово, сплять по дві години. Повірте, ми робимо все, що нам під силу”, — каже представник підрядника Ярослав Струж.
А поки влада та підрядники не можуть порозумітися, селяни моляться, аби негода минула якомога швидше і вони могли повернутися до звичного життя...
ТИМ ЧАСОМ
На Львівщині рятувальники півтора кілометра несли хвору пацієнтку, бо “швидка” не могла проїхати заметами.
“У 58-річної хворої із села Чижичі Стрийського району — цукровий діабет. 15 лютого її стан став критичним, та “швидка” не могла дістатися місця виклику через снігові замети, — розповідає Наталія Борак, працівниця пресслужби ГУ ДСНСУ області. — До місця події направили команду з 2 медиків та 3 рятувальників, вони вирішили йти до хворої жінки пішки півтора кілометра, оскільки транспортом неможливо було проїхати. Після огляду фельдшер сказав, що жінку треба негайно госпіталізувати. Тож надзвичайники тим самим шляхом несли її на медичних ношах до карети швидкої допомоги”.
Жінку привезли до Ходорівської міської лікарні, де вона перебуває й сьогодні. “Її стан стабільний. На момент, коли хвору забирали з дому, рівень цукру в крові був 28 (при нормі від 3,3 до 5,5 ммоль/л). Добре, що її вчасно доправили, бо могла розвинутися гіперглікемічна кома, яка загрожує життю”, — каже в. о. директора лікарні Галина Кузишин.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про масштаби наркобізнесу в Україні
