Про це розповіли на сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, пише "Експрес".
Боєць потрапив у полон до двох окупантів: що було далі
Воїн Василь служить у мотопіхотному батальйоні 128 ОГШБр із перших днів повномасштабної війни. Тривалий час був солдатом, кулеметником, а віднедавна – молодший сержант, командир відділення в піхотній роті. На війні отримав три поранення й багато контузій, але має за плечима дуже багато досвіду. Саме це допомогло нашому військовому, коли він потрапив у складну ситуацію.
"Наші позиції – в посадці позаду зруйнованого обстрілами села, до росіян звідти десь півтора кілометра. Якийсь час на цій ділянці було затишшя, але з досвіду я знав, що це не до добра. Тому як слід облаштував свій окоп, а поруч у кущах сховав кілька гранат. Вогневі точки розташовані на певній відстані, я як старший групи був окремо.
Періодично доводилося йти на іншу позицію, трохи в тил, де є генератор і екофлоу, щоб віддати на зарядку павербанки та акумулятори до рації і взяти з собою заряджені. Так було й того разу. Але по дорозі назад, коли я вже майже дійшов до своєї точки, з кущів несподівано вискочили двоє росіян і, навівши автомати мені в голову, крикнули: "Сдавайся! Жіть хочеш?", – сказав воїн.
Росіяни забрали у чоловіка зброю, зв’язали руки за спиною і залізли в його ж окоп, де Василеві довелось провести з ворогом цілу ніч. Окупанти поводились самовпеневно, постійно спілкувались по рації зі "своїми". У цей же час Василь намагався звільнити руки за спиною: першого разу це помітили і зав'язали міцніше.
"Лапа" обхитрував ворога: знищив тих, хто взяв його у полон
"Лапа" розповів, що з переговорів, які вели росіяни, було очевидно, що надійде підкріплення. "Я розумів, що треба щось придумати, поки їх двоє, бо далі буде набагато важче. Росіянин помітив, що обдумую щось, і спитав: "О чьом думаєш?" – "Та думаю, як буде далі, куди ви мене поведете". Вони вже не сприймали мене як загрозу й навіть самі розв’язали руки, коли я сказав, що затерпли", – розповів воїн.
Над ранок у Василя з’явилася невелика можливість, яку він використав на 100 відсотків. Наша аеророзвідка перевіряла передові позиції, і дрон завис прямо над накритим гілками й ковдрою окопом. "Росіяни залишили біля окопу свої рюкзаки й плащі. Їх треба сховати в кущі, бо якщо аеророзвідники щось запідозрять, нас накриють мінами й артою, незважаючи на мене, – переконав я їх.
Василь вийшов з окопу, зібрав їхні речі, сховав у кущах і непомітно взяв звідти заздалегідь заховану гранату Ф-1. Тоді висмикнув чеку й підійшов до окопу, наче намагаючись залізти. Один із росіян відсунувся й переклав автомат, інший теж змушений був відсунутися вбік. Тоді я кинув гранату їм під ноги й почав тікати", – сказав військовий.
Один з окупантів вистрелив, і куля зачепила "Лапу", але вилетіла, не пошкодивши кістки. Тим часом в окопі стався вибух. Поранений Василь, хоч і кульгаючи, але бігом добрався до сусідньої позиції, попросив аптечку, сам затампонував рану й розповів, що сталося. Позицію одразу накрили мінометами.
А далі поранений Василь у супроводі товариша кілька кілометрів ішов до точки евакуації, звідки бойовий медик доставив його в стабілізаційний пункт бригади. Після невідкладної допомоги пораненого евакуювали в лікарню. Стан Василя оцінюється як нормальний, він потроху ходить, хоч і потребує лікування й реабілітації.
Дома, на Тячівщині в Закарпатській області, Василя чекають рідні – дружина й троє дітей.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
