Військовослужбовці, що зазнали травми (поранення, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, згідно із законодавством мають отримувати щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100 тисяч гривень на час лікування й реабілітації. Однак на практиці військові частини доволі часто відмовляють у таких виплатах. Тож пораненим бійцям доводиться шукати правди в судах. І вони зазвичай стають на бік позивачів.
Так, військовий звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому оскаржував бездіяльність командування частини, що полягала у невиплаті додаткової грошової винагороди за час його лікування в стаціонарному закладі. Зрештою, враховуючи наявність у матеріалах справи рішення ВЛК про те, що травма бійця є тяжкою і пов’язаною із захистом Батьківщини, військова частина змушена була виплатити кошти, передбачені постановою Кабміну №168.
Схоже рішення нещодавно ухвалив і Львівський окружний адміністративний суд, до якого звернувся поранений боєць, котрому військова частина не нарахувала додаткової винагороди, мотивуючи тим, що він перебував на реабілітації, а не на стаціонарному лікуванні. Суд наголосив, що реабілітаційний центр є закладом охорони здоров’я, а тому така відмова протиправна.
— Під час лікування після поранення в бою за військовослужбовцем зберігається основне грошове забезпечення за останньою посадою. А також призначається щомісячна додаткова винагорода у розмірі 100 тисяч гривень, — пояснює військовий адвокат Роман Лихачов. — Ці кошти нараховують за весь час стаціонарного лікування — як в Україні, так і за кордоном. Підставою для здійснення виплат є довідка про деталі травми (поранення, контузії, каліцтва), яку видає командир військової частини. Щомісячна додаткова винагорода зберігається й під час відпустки для лікування, але лише якщо військово-лікарська комісія (ВЛК) у своєму висновку визнає поранення тяжким. Якщо травма нетяжка, то такі нарахування після виписки зі стаціонару припиняють.
Коли лікування триває безперервно і довше ніж чотири місяці, для збереження виплат потрібен висновок ВЛК про необхідність тривалого лікування. Важливо пройти цей огляд до того, як сплине чотиримісячний термін. На підставі такого висновку та відповідно до наказу командира додаткова винагорода може виплачуватися до 12 місяців поспіль. Зазначу, що такі виплати мають здійснюватися пораненим захисникам і на час реабілітації. Адже доволі часто вона зводиться до стаціонарного лікування у спеціальних медзакладах.
Зауважу: якщо захисник проходить лікування через хвороби, які не пов’язані з військовою службою, тоді ці виплати не здійснюються. Додаткової винагороди не виплачують й оборонцям, котрі навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду здоров’ю. Або ж дістали їх, коли перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, не мали на собі засобів індивідуального захисту (каска, бронежилет тощо).
— А які документи належить подати, щоб отримати додаткову винагороду?
● Р. Лихачов:
— Позиція Верховного Суду така: нарахування мають відбуватися автоматично. Повторю — довідку про обставини поранення видає військова частина. Але на практиці дуже часто бійці змушені звертатися до командира із рапортом і долучати до нього довідку про обставини травми (додаток 5 до наказу №402), медичні документи про проходження стаціонарного лікування, включно за межами України.
— Що б ви порадили пораненим військовим, котрі мають проблеми з виплатою таких коштів?
— Передовсім треба звертатися до безпосередніх командирів, щоб вони написали відповідний рапорт, до медичної частини у військовій частині. Якщо це не допомагає, варто скаржитися військовому обмудсмену чи звертатися до суду.
— У яких ще випадках такі виплати доводиться “вибивати” у судах?
— Часто непорозуміння виникають, коли військовий відряджений до іншої частини, у складі якої бере участь у бойових діях. Отож та частина, котра мала б проводити виплати, не володіє інформацією про його поранення, — додає адвокат Назар Олексюк. — Ще одна причина звернень до суду — нерідко в частинах неналежно ведеться облік та інформування про поранення, тому важко довести, що вони пов’язані саме із захистом Батьківщини.
● Р. Лихачов:
— Бувають випадки, коли військовослужбовці тривалий час, понад чотири місяці, лікуються за кордоном, і держава припиняє виплати. Бо вони не мають рішення ВЛК про продовження лікування. Але де за кордоном пораненому пройти ВЛК?! У такому разі теж доводиться звертатися до суду. І Феміда зазвичай ухвалює рішення на користь бійця. От недавно суд зобов’язав військову частину виплатити воїнові 1 мільйон 200 тисяч гривень додаткової винагороди за весь час його лікування.
— Яку ще допомогу передбачено для поранених воїнів?
● Н. Олексюк:
— Якщо боєць унаслідок поранення дістав інвалідність чи значно втратив працездатність, він має право на одноразову грошову допомогу.
● Р. Лихачов:
— Її розмір залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотках, або від встановленої групи інвалідності. Наприклад, якщо є 5% втрати працездатності, пов’язаної з проходженням служби, то така одноразова допомога може становити 11,6 тисячі гривень. А коли військовий втратив 30% працездатності і це пов’язано із захистом Батьківщини, — виплата сягає 69,9 тисячі гривень. У разі встановлення інвалідності суми ще вищі: 1 група — 1 331 200 гривень (400 прожиткових мінімумів (ПМ) для працездатних осіб), 2 група — 998 400 гривень (300 ПМ), 3 група — 832 000 гривень (250 ПМ).
