У Львові цьогоріч запрацювала виїзна паліативна меддопомога від відокремленого підрозділу “Лікарня Госпіс” КНП “Львівське ТМО 2”.”Ми надаємо паліативну допомогу пацієнтам від 18 років, які потерпають від важких недуг, — пояснює директорка Оксана Винник. — Після скерування лікуючого або сімейного лікаря мобільна бригада виїжджає до хворого, проводить огляд, призначає лікування. Опісля регулярно навідується до пацієнта”.
...О пів на 11-ту ранку дві лікарки й медсестра сідають у машину. “З Богом”, — благословляє Оксана Винник.
Дорогою медики діляться історіями пацієнтів. “Учора були в онкохворої 75-річної жінки, яку доглядає старший син, — каже лікарка-терапевтка Оксана Михайлова. — Обстежили, зробили призначення, ще й надали психологічну допомогу, бо вона дуже переживає за молодшого сина — він на війні”.
Лікарі кажуть, що опікуються хворими з різними потребами — одним треба сечовий катетер поставити, родичам інших допомогти освоїти харчування хворого через зонд... Тих, хто переніс ковід і має проблеми з диханням, медики забезпечують кисневими оксигенаторами, пацієнтам із пролежнями привозять спеціальні матраци. Також надають інвалідні візки, милиці. Крім того, купають важкохворих, голять, підстригають їм нігті…
“Рідні наших пацієнтів часто дивуються: невже це все безплатно?” — кажуть медики. Насправді все — за рахунок Національної служби здоров’я України.
У виїзній бригаді задіяно три лікарі, вісім медсестер і четверо молодших медсестер. На обліку — 119 хворих. “За цей рік стан здоров’я більше десятка пацієнтів суттєво покращився. Тож більше вони не потребують нашої допомоги,” — радо ділиться Оксана Дмитрівна.
“Прибули”, — перериває нашу розмову водій Євген. Біля ліфта на сьомому поверсі вже чекає 77-річний пан Геннадій, він доглядає 75-річну дружину Лідію, у якої рак молочної залози, цукровий діабет, постінфарктний склероз, стенокардія.
“Торік у листопаді вона впала й зламала плече, довго лікувалась, а влітку знову впала й травмувала куприк, — зітхає пан Геннадій. — Три тижні була нерухома...” Пенсіонер зізнається: важко було, але не дозволяв собі занепасти духом, бо сподіватись не було на кого.
“Якось прийшла сімейна лікарка, подивилась на нашу біду й скерувала до цієї служби. Я навіть не знав, що таке є, — усміхається пенсіонер. — Ліду не лише стали лікувати, а й навіть допомагали їй помитись”. Через деякий час жінці покращало: вона почала ходити — спершу за допомогою ходунків, які привезли з лікарні, потім — спираючись на руку чоловіка.
Медики проводять обстеження: тиск — 130/40, рівень цукру — 9,8. “На кардіограмі бачимо ознаки ішемії. Але є й позитивні зміни”, — радо констатує лікарка-кардіологиня Марія Хомишин, призначаючи подальше лікування.
“Ви — наші ангели”, — проводжаючи бригаду, каже пан Геннадій.
Приїхавши на наступний виклик, медики дістають з багажника машини декілька упаковок підгузків для дорослих і направляються до квартири. Двері відчиняє 48-річний пан Сергій, який переїхав до батьків декілька місяців тому, відколи їх стан здоров’я погіршився. У 72-річного батька — панкреатит, проблеми з простатою, серцева недостатність, анемія... Йому роблять кардіограму, лікарка зауважує зміни: “Серце страждає від кисневої недостатності”. Медсестра ставить пацієнтові крапельницю для корекції тиску, показник якого виявився занадто низьким.
Оксана Михайлова береться за перев’язку ніг дружини пацієнта: “У бабусі рак, ще й розвинувся лімфостаз, через що були сильні набряки ніг, тепер вони вже суттєво менші, але є трофічні виразки”. “А стопи не почорніли?” — тривожиться пані Тетяна. Лікарка заспокоює — усе добре.
● У цій квартирі двоє хворих — 72-річний чоловік та його 73-річна дружина. (Фото авторки).
Завершивши, бригада вирушає далі — до 82-річної пані Марії, у неї серцева недостатність, хронічне обструктивне захворювання легень. “Під час нашого першого приїзду хвора потерпала через задишку, мала сильні набряки ніг, низьку сатурацію — на рівні 88”, — каже Оксана Дмитрівна. “Останні дні з ліжка не встає”, — скаржиться 42-річний син Олег, який її доглядає.
“Пульс — 106, завеликий. Але сатурація 96 — це добре,” — констатує Оксана Дмитрівна. І береться обробляти маззю виразки на ногах хворої, робить перев’язку...
...Щодня бригада паліативної допомоги виїжджає на 5 — 7 викликів до хворих, які борються з важкими недугами. Тут працюють не просто професіонали. Це неймовірно чуйні люди. Після дня, проведеного з ними, хочеться лише доземно їм вклонитися.
