Міністр фінансів Скотт Бессент та міністерка економіки України Юлія Свириденко схвалили у Вашингтоні договір про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови. Формально це — документ про економічне співробітництво, хоч і з політичним акцентом.
В угоді прописаний перелік 57 корисних копалин, видобутку яких вона стосується. Це, зокрема, нафта, природний газ, цезій, кобальт, літій, марганець, уран, платина, золото, графіт, цирконій, тантал, вольфрам та інші. То які переваги й хиби цього документа?
— Наразі опубліковано угоду про створення інвестиційного фонду відбудови, але не відомий зміст двох технічних угод, — каже Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу і стратегій. — Та вже можна сказати, що цей фонд реально запрацює не швидше ніж за п’ять років. Що стосується видобутку американцями наших корисних копалин, то йдеться суто про нові родовища, ліцензії на які видаватимуть після набуття чинності угоди. Поки що у списку 57 мінералів, але за згодою обох сторін він може бути розширений. Також угода не передбачає змін у процесах приватизації або управлінні державними компаніями — вони і далі належатимуть Україні. Компанії на кшталт “Укрнафти” чи “Енергоатому” залишаться у власності держави.
Загалом угода збаласована. Це напевно великою мірою маємо завдячувати роботі американських юристів, яких найняв наш уряд за 2,7 мільйона доларів, щоб вони супроводжували цей процес. Позитивом є й те, що у перші десять років роботи фонду прибуток з нього не виводитиметься. Всі накопичення будуть реінвестовані в Україну. Доходи і внески фонду не оподатковуватимуть ні у США, ні в Україні. Це дасть змогу акумулювати більше ресурсів для інвестицій. Також є офіційна позиція Єврокомісії про те, що угода не суперечить зобов’язанням України перед ЄС.
— Зазначу, що схвалена угода істотно різниться від попередньої, зміст якої був оприлюднений у березні, — додає Олег Постернак, політичний консультант. — Зокрема, вона не містить згадок про будь-які боргові зобов’язання України перед США. Мова насамперед про допомогу, яку нам було надано за президентства Джо Байдена. Нагадаю, Трамп оцінював її у 350 мільярдів доларів. Хоча реальна сума допомоги, яку надали Штати з початку великої війни, втричі менша. Важливо, що надалі допомога зараховуватиметься як інвестиційний внесок США у фонд.
У новій угоді знято ще одне важливе питання — нерівноправне управління фондом. Американці раніше наполягали, що саме вони повинні мати вирішальний голос. Однак у новому варіанті прописано, що жодна зі сторін не матиме переважаючого голосу. Тобто Україна управлятиме цим Фондом на рівних зі США умовах. Водночас наголошу, що ця угода — рамкова, вона позбавлена конкретики й окреслює лише певні каркасні позиції, на яких базуватимуться дві наступні технічні угоди — про так зване обмежене партнерство та про статут інвестфонду. Саме вони важливіші.
— Підписавши угоду, наша країна налагодила відносини з адміністрацією Дональда Трампа, які були зіпсуті, — вважає Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”. — Як бачимо, після цього навіть змінилася риторика господаря Білого дому щодо України й ставлення до Росії. Сподіваємося, що зміняться й підходи Вашингтону до постачання нам зброї. Перші позитивні сигнали вже є. (США схвалили експорт зброї в Україну на 50 мільйонів доларів через прямі комерційні продажі. Цей дозвіл — перший після повернення Трампа до Білого дому. — Авт.).
— А які недоліки цієї угоди?
● О. Постернак:
— До мінусів я б записав заплутаний механізм виведення коштів з фонду. В угоді він окреслений лише в загальних рисах. Чекатимемо конкретики.
● І. Чаленко:
— На жаль, ми не домоглися прописання реальних гарантій безпеки для нашої країни. Також угода має перевагу над національним законодавством. Тому доведеться вносити зміни до Бюджетного й Податкового кодексів.
● О. Леонов:
— Варто чекати втрати Україною частини бюджетних надходжень, оскільки половина доходів, отриманих від нових ліцензій на видобуток корисних копалин, йтиме у цей фонд.
