Здавна перед весіллям тут пекли коровай і по-особливому прикрашали.
“За тиждень до події у садибу нареченої запрошували жінок різного віку — коровайниць. Вони мали бути щасливі у сімейному житті, одружених удруге і вдів не допускали до процесу. Це пов’язано з прикметою. Вважалося, що коли коровайниця має добру родину, то й новостворена сім’я житиме щасливо, — розповідає директорка Баштанського міського будинку культури Ольга Крамаренко. — Зазвичай запрошували від 7 до 15 жінок, які приносили зі собою продукти на коровай. Заходячи до дому, вони презентували їх пісенними куплетами або приповідками. Родина молодої готувалася до приходу коровайниць відповідально: у прибраній кухні були чисті посудини на тісто, дека, рушники. Жінки зичили нареченій гарної долі. Наприклад, казали: щоб була швидка як вода, багата як земля. Це свого роду програмування щасливого подружнього життя”.
За словами співрозмовниці, керувала процесом випікання весільного хліба найдосвідченіша господиня — старша коровайниця.
“У цьому обряді головним був не так рецепт короваю, що міг змінюватися з плином часу, а саме побажання доброї долі молодій сім’ї, — додає пані Ольга. — Старша коровайниця стежила, щоб випічка не пригоріла. Бо вірили, що тоді сімейне життя молодих не буде вдалим. Крім короваю, пекли печиво у формі сердечок, бантиків, кружечків, вісімок, метеликів, квітів (власне ці фігурки і називали “дівуванням”. — Авт.). Процес забирав цілий день. При цьому жінки співали пісень, як-от: “Коровайниця мила дівування ліпила, квіточками прикрашала, щастя й долі всім бажала...”.
За день-два до весілля збиралася молодь, здебільшого подружки нареченої, й розвішувала спечені фігурки на спеціальну конструкцію-стійку. Все це прикрашали фольгою, кольоровими паперовими квітками, стрічками. Стійка була схожа на діжку і могла сягати двох метрів заввишки. Таку форму обирали не випадково, а для того, щоб життя молодят було, як повна діжа. Вже на самому весіллі коровай з такою конструкцією ставили на столі перед молодими або недалеко від них. А на другий день свята молода з дружкою зрізали ножицями печиво й роздавали неодруженим парубкам”.
Ольга Крамаренко каже, що дослідження традиції “Дівування” працівники Баштанського міського будинку культури розпочали ще в 2019 році. Шукали рецептуру тіста, фото та відеоматеріали. А потім разом зі студентами місцевого професійного ліцею здійснили реконструкцію обряду. “Війна продемонструвала: така спадщина є джерелом натхнення та стійкості. Тішить, що мешканці нашого міста стали більше цікавитися культурою й обрядовістю”, — зауважує директорка.
