27 925 українських біженців від початку великої війни подали документи на отримання дозволу для проживання у Данії. Наразі, за даними міграційної служби цієї країни, тут залишилось близько 20 тисяч українців, левова частка яких — жінки і діти. Вони знайшли прихисток у країні, яка очолює рейтинг держав із найвищим показником рівня щастя серед населення.
Ще в березні данський парламент ухвалив спеціальний закон, який прискорює надання дозволу на проживання людей, які прибули з України після повномасштабного вторгнення росії. А ще цим людям дозволили працювати, не чекаючи оформлення документів.
“Переселенців зазвичай направляють у центр реєстрації в Копенгагені — Avsntrup або Sandholm, — каже 30-літня Іванна Пудло, яка мешкає у Данії десять років, а після 24 лютого консультує земляків щодо адаптації в країні. — Там треба надати інформацію про себе та те, як добиралися до Данії. Після підтвердження особи українця скеровують у табір Червоного Хреста, де у співбесіді ви розповідаєте про причини, які спонукали вас виїхати за кордон... Оформлення документів триває від трьох тижнів до трьох місяців”.
Данія поділена на адміністративно-державні одиниці — комуни. В одну з них і відправляють переселенця. Там потрібно звернутися до муніципалітету і зареєструватися. Після цього можна отримувати щомісячні виплати (від 4500 до 10 000 данських крон на особу — це приблизно 21 500 — 48 000 гривень). Також українцям пропонують житло. У ньому можна перебувати безоплатно від одного до трьох місяців, а потім вартість проживання вираховують із виплат, які отримує біженець. До речі, у середньому за оренду доведеться викласти щомісяця 2500 — 3000 крон (приблизно 12 — 15 тисяч гривень)”.
За словами співрозмовниці, переселенців скеровують у безплатні школи данської мови — ті з них, що працюють, зобов’язані відвідувати їх щопонеділка та щосереди. Якщо ж людина безробітна, заняття відбувається кожного дня, крім вихідних.
“Знайти роботу допомагає комуна. У центрі працевлаштування можна скласти резюме, — зазначає Іванна Пудло. — Хоча багато хто сам знаходить вакансії і відповідну роботу. Наприклад, моя знайома біженка відразу по приїзді відкрила фірму з клінінгу (прибирання. — Авт.), хоч і не володіла данською мовою.
Моя знайома біженка відразу по приїзді відкрила фірму з клінінгу.
Доволі часто люди без знання данської й англійської заробляють прибиранням. За годину можна отримати від 120 крон — тобто близько 600 грн. Якщо це нічна зміна, то платять по 170 крон (приблизно 800 гривень). Тоді як за роботу на фабриці в середньому люди отримують по 140 — 160 крон (650 — 750 грн). Працювати треба 37 годин на тиждень”.
Цікаво, що у країні діють безоплатні інтернаціональні школи, де навчаються українські діти. У деяких комунах так багато наших хлопців та дівчат, що для них організували цілі класи. Уроки ведуть данською й англійською мовами. Гризтимуть граніт науки в такому закладі іноземці два роки — доки підтягують мову. А надалі вчитимуться у звичайній школі.
