Від початку повномасштабного вторгнення група громадського моніторингу “ОЗОН” перевіряє бомбосховища в різних містах України. То чи готові укриття перед новим холодним сезоном прийняти громадян у випадку небезпеки? Адже з лютого минулого року, приміром, у Києві й на Черкащині повітряні тривоги тривали більш як тисячу годин, а це — понад 40 діб!
— Вимоги щодо укриттів чітко прописані в наказі МВС №579, — розповідає Іванна Мальчевська, менеджерка проектів Центру громадянських свобод, координаторка групи громадського моніторингу “ОЗОН”. — Зокрема, мають бути маркування напрямків руху, які ведуть до укриття, а також інформаційні таблички на вході. Бомбосховища повинні бути облаштовані вентиляцією, каналізацією, туалетом, водопостачанням. А ще там мають бути місця для сидіння й декілька розеток.
— Це на папері. А який стан укриттів насправді?
— Під час попереднього моніторингу нам вдалось перевірити близько 200 укриттів у семи містах країни. Зокрема, в Києві лише 48% з них мали позначки “Укриття” з напрямком руху, стільки ж були відкриті або на місці був комендант із ключем від укриття. 62% перевірених укриттів мали несправне електропостачання. А 27% бомбосховищ нам узагалі не вдалось знайти за тими адресами, які були позначені на карті.
Укриття в Шостці. Фото надала Іванна Мальчевська
— Цікаво, чи у багатьох укриттях облаштовані туалети?
— Це рідкість, але такі приклади є. Приміром, минулого тижня під час моніторингу київських укриттів у двох ми виявили наявність не лише туалету, але й душової кімнати. Це було в підвалі житлового будинку (сталінських часів) і театру.
Укриття в Києві. Фото надала Іванна Мальчевська
А члени ОСББ однієї столичної новобудови за власні кошти провели в укриття каналізацію, облаштували туалет, застелили пінопластом підлогу ще й придбали портативну зарядну електростанцію й провели інтернет.
— Громадяни часто самотужки облаштовують укриття?
— Таких прикладів чимало. Зокрема, в одній з багатоповерхівок кияни, не дочекавшись реакції комунальних служб на прохання облаштувати укриття в підвалі, самі винесли звідти сміття, прибрали, ще й принесли з домівок крісла й дивани. В іншому будинку жителі самостійно обробили підвал від шкідників.
А студенти одного з черкаських університетів не лише прибрали в укритті, але й намалювали картини й зробили мотиваційні написи, якими прикрасили стіни, щоб підбадьорити українців під час повітряної тривоги.
Хоча є й геть інші приклади. Зокрема, одне з львівських укриттів було завалене побутовим сміттям: мішками з цеглою, дошками, старими унітазами. Мешканці звернулись до комунальної служби й отримали відповідь, що самі мають прибрати сміття, яке туди зносили під час ремонтів. А вхід до іншого укриття був завалений мішками зі сміттям, тож до нього неможливо було потрапити.
Укриття у Львові. Фото надала Іванна Мальчевська
— Які ще порушення ви виявляли під час моніторингу?
— Одне з найболючіших питань: доступ до укриттів для маломобільних груп. Приміром, з-поміж сотні перевірених бомбосховищ у Києві лише 13 виявились доступними для осіб з інвалідністю, бо це паркінги. Тоді як у підвальних приміщеннях будинків усіх міст відсутні пандуси та й місця для їх встановлення немає. Тому органи влади мають розробити альтернативне рішення, як зробити укриття доступними для такої групи громадян. Після кожного моніторингу ми готуємо рекомендації, які передаємо місцевим органам влади. Хоч, чесно кажучи, реакцію отримуємо не завжди. І це сумно, бо йдеться про вкрай важливе питання безпеки громадян.
