З 1 січня 2025 року всі педагогічні працівники державних шкіл щомісячно отримуватимуть додатково тисячу гривень. А з вересня, тобто з нового навчального року, — дві тисячі, заявив заступник міністра освіти Андрій Сташків, додавши, що уряд ухвалив відповідне рішення. За його словами, надбавку планують виплачувати до кінця року, в якому припиниться воєнний стан.
Щоправда, вона передбачена лише для вчителів шкіл, керівників шкільних гуртків, психологів, вихователів груп подовженого дня. Кошти не отримуватимуть педагоги дошкільної та позашкільної освіти, викладачі закладів професійно-технічної освіти та коледжів.
Заступник очільника МОН також повідомив, що кошти на надбавки закладені до держбюджету на наступний рік. Мовляв, для майже пів мільйона шкільних працівників передбачені 12 мільярдів гривень. Проте педагогів, яким раніше слуги народу обіцяли 4 тисячі доларів зарплати, новина про “вчительську тисячу” зовсім не тішить.
— 90% вчительської спільноти негативно сприйняли цю новину. Не знаю жодного педагога, який вважав би, що така ініціатива спрямована на покращення рівня життя вчителів, — розповідає Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор, ексочільник Українського центру оцінювання якості освіти.
— Чому так?
— А що таке 1000 гривень? Що нині можна купити за ці гроші? Те, що уряд вирішив виділити чомусь вчителів, спровокувало хвилю хейту в їхній бік. Дехто почав звинувачувати педагогів у тому, що вони “продаються”. Я майже 50 років свого життя віддав освіті, у моїй родині три покоління — вчителі. Тому дуже боляче, коли чуєш чи читаєш подібне.
— Ця “вчительська тисяча” — привід черговий раз потоптатись по нашій професійній спільноті, — обурюється Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України. — На жаль, відбулось вміле перенаправлення агресії не надто здорового соціуму в бік педагогів. Надбавка розсварила і самих освітян. Мовляв, чому тисяча лише для вчителів, а чим гірші вихователі дитячих садочків? Це вкотре показало абсолютну недієздатність нинішнього керівництва МОН.
— Краще б вже нічого не давали, ніж у такій формі щось виплачувати вчителям, — зауважує Євген Нелін, кандидат педагогічних наук, учитель географії школи І — ІІІ ступенів №300 Деснянського району міста Києва. — І як обгрунтувати цю тисячу? Дії нашої влади — це якийсь суцільний хайп. Вони не мають логічного пояснення. У вчителів є ставка та тарифні розряди, що оцінюються, як і чотири роки тому. По-перше, ця тисяча не робить погоди. По-друге, ці виплати дають можливість провладним структурам говорити, що вони піклуються про педагогів.
Спілкувалися з вчителями і думали, яка мета цієї “акції”. Зійшлися на думці, що за рахунок “тисячі Зеленського”, “вчительської тисячі” хочуть зробити перепис населення. Це наче якийсь статистичний підрахунок. Тиждень тому для вчителів географії при університеті імені Б. Грінченка проводився курс. Зібралися приблизно 30 педагогів з усього Києва, переважно 50+. Обговорювали те, чим не задоволені вчителі. І саме в цей час було озвучено, що прокурорам зарплати підвищуватимуть ледь не вдвічі. Ну от. Якщо соціальні низи через щось обурюватимуться, то наші прокурори поставлять їх одразу на місце.
— Чи знайдуться у бюджеті кошти на “вчительську тисячу”?
— Для того, щоб доплачувати вчителям по 1000 гривень, у бюджеті гроші знайдуть, — розповідає Борис Кушнірук, експерт з економічних питань. — Але підхід щодо цих виплат неправильний. Заробітна плата — це те, що гарантовано має виплачуватися. А надбавку сьогодні дають, а завтра скажуть, що грошей у бюджеті нема й усе. І жодних претензій ніхто нікому не зможе висувати. Тим паче, що в країні триває повномасштабна війна.
Насправді все це виглядає як подарункова піар-акція уряду. Але 1000 гривень — це мізер, враховуючи те, наскільки зросли ціни на товари. Вчителям потрібні нормальні зарплати, а не якісь подачки.
● І. Лікарчук:
— Не хочу думати, що в цьому всьому є політичний підтекст. Хочу вірити, що таки йдеться про добрі наміри влади допомогти вчителю. Хоч цією тисячею і не допоможеш.
Коли обіцяли по 4 тисячі доларів зарплати вчителям, то не вірив у це. Адже є реальна економіка, реальний бюджет, реальні можливості. І звучало це все під час виборчої кампанії. Та, мабуть, жодна мисляча людина не вірила тим обіцянкам. Якби у нас дотримувалися хоча б чинного законодавства, яке чітко передбачає нормативи оплати вчительської праці, то ситуація із зарплатами освітян була б значно кращою. Зрештою, держава могла б забезпечити вчителям підвищення заробітної плати щонайменше на 30%.
Тепер в Україні ситуація з педагогічними кадрами катастрофічна. У 2027 році старша школа має стати профільною. А хто там буде працювати? Охочих стати педагогами дуже мало. У вищі педагогічні заклади освіти приходять абітурієнти з дуже низькими балами НМТ за принципом: “з такими результатами ніде не приймуть, то піду хоча б у педагогічний, а далі буде видно”. Тому не буде кому працювати у профільній школі. Ті пенсіонери, які ще навчають, зрештою підуть. Хто їх замінить? Не знаю. І доплата у розмірі 1000 гривень проблему не вирішить. Ситуацію з педагогічними кадрами потрібно вирішувати комплексно. Інакше буде крах освіти. А це вже питання національної безпеки.
