З 1 січня цього року вчителі отримували доплату “за роботу в несприятливих умовах” в розмірі 1300 гривень (1000 гривень після оподаткування). А з 1 вересня ця сума зросте до 2600 гривень (2000 гривень “чистими”. Це передбачено постановою Кабміну № 1286, ухваленою ще наприкінці минулого року, та змінами до неї. Тоді уряд виділив 12 мільярдів гривень із держбюджету на доплату вчителям.
Така доплата встановлюється всім педагогічним працівникам, незалежно від їхніх умов праці і регіону, де розташована школа. Йдеться приблизно про 400 тисяч осіб — вчителів; директорів шкіл та заступників з педагогічним навантаженням; педагогів, які працюють на пів ставки, мають часткову зайнятість. У МОН зазначають, що у 2026 році “вчительська доплата” в розмірі 2000 гривень буде збережена. А може, й збільшиться. Її мають виплачувати щомісяця до кінця року, у якому припиниться воєнний стан.
“Розмір доплати визначається пропорційно до обсягу навчального навантаження, — пояснює Олена Урдей, заступниця директора департаменту освіти і науки ЛОВА. — Наприклад, вчитель працює у школі, де має основне місце роботи і його навчальне навантаження становить 18 годин на тиждень. Йому доплатять 2600 гривень (2000 після оподаткування). Але якщо вчитель працює на повну ставку, до прикладу, математиком і ще на 0,3 ставки викладає інший предмет або на 0,5 ставки є заступником директора, то окрім 2600 гривень йому ще додатково нараховуватиметься від цієї суми 30% чи 50%”.
У Міносвіти кажуть, що рішення щодо додаткових нарахувань ухвалене для підтримки освітян, які навчають та виховують молодь під час війни.
“Насправді ж ці 2000 нікого не втримають у школі і нічого не вирішать, — переконаний Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України. — Треба виконувати положення Закону України “Про освіту”, де передбачено, що мінімальна зарплата вчителя має становити не менше трьох мінімальних заробітних плат. Тобто повинна стартувати від 24 тисяч гривень. Ось це вічне “потерпіть ще” в освіті вже вичерпало себе. Тягар війни і фінансової кризи мають бути розподілені більш-менш пропорційно. Не може лише одна категорія працівників бути вічним злиднем”.
