Найбільше їх у Польщі — понад 46 тисяч. Далі у списку — Німеччина, Канада, Словаччина та Чехія. Раніше серед українців, які навчалися за кордоном, 60% становили жінки. Але у 2022 році ситуація дещо змінилася — частка чоловіків становила вже 50%.
Експерти певні, що така тенденція збережеться й надалі. Тому державі доведеться розробляти механізми для того, щоб мотивувати молодь здобувати вищу освіту вдома.
— Насправді кількість студентів з України, які обрали заклади вищої освіти в Європі, США, Канаді й Австралії, за останні 15 років зросла більш ніж уп’ятеро, — розповідає Єгор Стадний, віцепрезидент з питань освіти Київської школи економіки (дослідник студентської міграції). — Якщо у 2008/2009 навчальному році в західних університетах здобувала освіту 21 тисяча таких студентів, то у 2023/2024 роках — уже майже 115 тисяч. Це 11% загальної кількості студентів в Україні, що навчаються на денній формі. Якщо докладніше, то до початку повномасштабної війни частка українських студентів, які навчалися за кордоном, становила 9%, у 2022 році — 11,9%, а в 2023- му — 11,4%.
— У 2022 році був великий стрибок — кількість українців, які вступали до іноземних університетів, збільшилася приблизно у три рази, — зауважує Володимир Бахрушин, член правління ГО “Українська асоціація дослідників освіти”. — Якщо у 2021 році у виші за кордоном вступало близько 10 — 15 тисяч українців, то в 2022-му — понад 40 тисяч. Але вже у 2023 році, як бачимо, кількість таких вступників дещо знизилася. Можливо, через демографію, бо маємо менше молоді відповідного віку. Тепер же не спостерігаємо дальшого істотного збільшення кількості українців, які їдуть здобувати вищу освіту за кордон.
— А що саме стимулює нашу молодь навчатися в іноземних вишах?
● В. Бахрушин:
— Із 2022 року багато хто шукає можливості жити і вчитися у безпечніших умовах. Раніше ж лише близько 5% випускників українських шкіл прагнули здобувати освіту за кордоном, аби потім там працювати.
● Є. Стадний:
— Молодь шукає заклади освіти, які дають змогу їй у майбутньому краще реалізувати себе на ринку праці, зробити кар’єру. Згодом ці здобувачі вищої освіти можуть повернутися до своєї країни або залишитися там, де навчалися. Чи також мігрувати кудись далі. Це визначається лише тим, де кращі перспективи для застосування здобутої вищої освіти, нижча конкуренція, а можливість реалізації кар’єрного потенціалу — вища. Із дипломом престижного західного університету простіше працевлаштуватися у міжнародних компаніях, представництва яких відкриваються в Україні. Невелика частина молодих людей, які навчалися за кордоном, повертається в Україну й через патріотичні почуття.
Та переконаний, що більшість українців, які стали студентами у західних університетах, виїжджали не у пошуках кращої вищої освіти. Вона просто стала зручним місточком для міграції. У випадку, коли йдеться про приховану міграцію, для навчання обирають низькосортні виші, яких багато в країнах Європейського Союзу, особливо у сусідніх — Польщі, Словаччині. Там є хороші університети, але вистачає й таких, які не дають якісної освіти. Зазвичай вартість платного навчання у таких закладах у 5 — 10 разів нижча, ніж в університетах Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Італії, скандинавських країн.
Після повномасштабного вторгнення РФ з’явилася й інша мотивація для виїзду і здобуття вищої освіти за кордон — порятунок свого життя. Особливо для людей, які жили на територіях, що опинилися в окупації або перебувають дуже близько до лінії фронту. Також мають стимул мігрувати і ті, хто воліє уникнути можливої мобілізації. Деякі батьки вивозять з України синів, яким виповнилося 16 — 17 років.
Напевно тих, хто справді шукає якіснішу вищу освіту, — найменше в загальній кількості студентів-українців, які навчаються в іноземних вишах. А якщо уряд підвищить граничний вік виїзду за кордон для чоловіків до 22 років, то мотивація здобувати там освіту, пов’язана з уникненням мобілізації, найімовірніше, зменшиться.
— Що могло б стримати молодь, яка бажає вчитися, в Україні? I що стимулювало б повертатися тих, хто здобуває вищу освіту за кордоном?
● Є. Стадний:
— Молодь, яка прагне якісної освіти, залишатиметься в Україні, якщо тут з’явиться більше науково орієнтованих ЗВО, які зможуть запропонувати рівнозначну західним університетам якість вищої освіти.
Щоб було менше таких, для яких навчання у закладах вищої освіти за кордоном — лише причина для міграції, слід вкладатися в організацію активного соціального оточення підлітків. Про що йдеться? Може, це прозвучить парадоксально, але що більше дитина тут, в Україні, зайнята у спортивних, мистецьких секціях, у якомусь дуже активному позашкіллі, волонтерстві, то менше в неї бажання виїхати за кордон. Легко вивезти ту дитину, яка з дому не виходить і сидить постійно у телефоні чи комп’ютері. За кордоном вона робитиме те саме.
Окрема місія — повернення тих, хто вже виїхав. Є можливість повертати українців, які максимально незадоволені своїм перебуванням за кордоном. Повірте, для значної кількості людей життя там не є приємним і солодким. Першим кроком для повернення українців з-за кордону має бути активізований постійний зв’язок з цими людьми. Якщо йдеться про дітей, то це зв’язок через освіту. Належить переглянути модель дистанційної освіти, що використовується. Важливо дбати про інформаційний зв’язок. Можна було б організовувати спільні табори, фестивалі для українських дітей і підлітків, що живуть за кордоном, з їхніми однолітками з України. Щоб вони обмінювалися інформацією.
● В. Бахрушин:
— Навряд чи ті молоді люди, що здобували вищу освіту в іноземних університетах і орієнтувалися на роботу за кордоном, вже повернуться додому. Але вони можуть бути корисні і там як представники української діаспори. І з ними треба підтримувати контакти, щоб вони відстоювали по змозі інтереси нашої держави.
Звісно, добре, якби молодь залишалася в Україні. Сьогодні маємо дефіцит спеціалістів у різних сферах. Якщо разом із партнерами розгортатимемо масштабні програми з відновлення, то в Україні можуть з’являтися привабливі вакансії. Тоді молоді люди повертатимуться. Якщо це будуть випускники західних університетів, то тим краще. Вони приїжджатимуть з новим досвідом, з розумінням сучасних технологій тощо.
— В Україні планують запровадити зимову вступну кампанію до вишів. Про таку ініціативу заявив президент. Як вважаєте, чи доцільно це робити?
— Стратегічно це розумне рішення, яких у нашій системі освіти дуже бракує. Я навіть здивований, що вперше за тривалий час з’явилась така класна пропозиція, — каже Олександр Кондратюк, експерт з освітніх питань. — Адже ті, кому не вдалось скласти НМТ влітку, не будуть змушені чекати ще близько року. Натомість матимуть кілька місяців, аби “підтягнути” знання, підготувавшись до другої спроби. До слова, така практика є в багатьох країнах.
— Чи після літнього вступу маємо недобір студентів?
● О. Кондратюк:
— Для порівняння: позаторік у вступній кампанії взяло участь близько 300 тисяч абітурієнтів. У 2024 році — вже на 100 тисяч менше. За попередніми офіційними даними, у цьогорічній вступній кампанії взяло участь на 7 тисяч абітурієнтів більше, ніж минулого року. Це мізер, якщо порівнювати з попередньою втратою.
Випускники шкіл реагують на невтішні новини в українській системі освіти: об’єднання державних ВНЗ, на НМТ треба набрати високі бали, сума за навчання за контрактом щороку зростає. Молодь виїжджає з країни, при тім багато хто обирає закордонну освіту не через престиж, а через порівняно легкі умови вступу. До прикладу, недавно побачив рекламу про вступ у Словаччині — українцям пропонують навчатися без проходження ЗНО та НМТ, ще й обіцяють стипендію розміром тисяча євро на рік. Не знати, чи все з озвученого відповідає дійсності, та пропозиція дуже приваблива. Адже йдеться про можливість отримати європейський диплом.
Але якщо в Україні запровадять зимову вступну кампанію, це додасть руху, якого давно не вистачало, і може відчутно поліпшити ситуацію у вітчизняній системі вищої освіти. Так ми зможемо “перетягти” вступників з тієї ж Словаччини (адже там вступ влітку) чи Польщі — тамтешні ВНЗ приймають на підготовчі мовні курси, отож абітурієнти, яким не вдалося вступити в Україні, можуть стати учасниками польського освітнього процесу. Але дуже важливо правильно впровадити реформу.
— Як би це мало бути?
— На жаль, українці мають певну “традицію” — придумати щось класне на вигляд, а тоді зробити справжнє жахіття. Зимова вступна кампанія має бути рівноцінною з літньою, тож йдеться про рівнозначну кількість місць, наявність грантів, розширення можливостей навчатись навіть на контракті. Аби не стало так, що літня вступна кампанія — основна, а зимова — “недорозвинена”. І головне — обов’язково має бути запроваджене ще одне НМТ, бо без цього зимова вступна кампанія не матиме сенсу. Лише в разі правильної реалізації такої новації нам вдасться повернути в українську систему освіти чимало абітурієнтів.
