Йдеться про договір на 40 років, що стосується двох терміналів — контейнерного та універсального з потенціалом до 760 тисяч TEU (одиниця вимірювання місткості вантажних транспортних засобів) та понад 5 мільйонів тонн вантажу щорічно.
Чимало аналітиків уже розкритикували цю ініціативу, вважаючи, що влада у час війни займається “розпродажем” морських портів. Нагадаємо, раніше заступник міністра сільського господарства Польщі Міхал Колодзейчак заявив, що Варшава мала б купити або взяти в оренду одеський порт, щоб експортувати через нього польське та європейське зерно.
— Україна має досвід таких угод, — зауважує Ілля Несходовський, керівник аналітичного напряму мережі АНТС. — Так, свого часу в концесію було передано частину миколаївського порту “Ольвія” катарській компанії QTerminals. У 2020 році підписано договір між Мінінфраструктури і компанією “Рісо-Херсон” про концесію Херсонського морського порту на 30 років.
Концесія вигідна державі. Адже вона залишається власником та отримує плату за довгострокову оренду, ще й із солідними інвестиційними зобов’язаннями. Зазначу, що вже під час війни, у січні 2023 року, Україна продала Усть-Дунайський морський торговельний порт.
Для Варшави мати порт в Україні на Чорному морі — це нагода коротшим шляхом постачати польську продукцію на африканські та азійські ринки.
— Повномасштабна війна змінила логістику експортування Україною зернових, — додає Іван Ус, кандидат економічних наук, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень. — До 2022 року це відбувалося здебільшого морським шляхом. Опісля зернові довелося вивозити за кордон більше автомобільним та залізничним транспортом через сусідню Польщу. Тепер ситуація дещо стабілізувалася, частково експортуємо аграрну продукцію і не тільки морем. Хоч ризики в умовах війни завжди є. Щоб їх знизити, Україна й прагне залучати інвесторів у портову інфраструктуру.
— Які ще країни, крім Польщі, можуть зацікавитися концесією порту “Чорноморськ”?
● І. Ус:
— Німеччина, Нідерланди, Данія. До речі, остання багато уваги приділяє Миколаївщині. Цілком можливо, що Копенгаген може бути зацікавлений у тому, щоб взяти у концесію там порт. Для нашої країни це будуть не лише надходження до бюджету, а й, можливо, безпекова гарантія. Адже країни, котрі інвестуватимуть в українську портову інфраструктуру, прагнутимуть її захищати у разі нового російського вторгнення. А поки що іноземні інвестори лише придивляються до наших портів. Бо немає гарантії, що взятий в концесію об’єкт не атакує Росія. Але після закінчення війни в українських портів, як мовиться, відкриється друге дихання. Ми будемо більшою мірою включені в мережу загальноєвропейських транспортних шляхів.
● І. Несходовський:
— Не думаю, що концесія може стати безпековою гарантією. Найкращий захист для наших портів — наявність достатньої кількості засобів ППО. Але якщо домовляться про концесію, то в порт прийдуть інвестиції, що приведе до його розвитку. А державі забезпечить розширення торгівлі. І це добре.
