Таке означення Росії неабияк дратує самих росіян. А як з’явилося слово “поребрик” в українській мові?
“Слово “поребрик” позначає архітектурний декоративний орнамент, утворений поставленими під кутом до стіни (ребром) рядами звичайної чи лекальної цегли. Його використовують, наприклад, при облаштуванні міських тротуарів, — розповідає Ольга Педченко, завідувачка кафедри слов’янської філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, кандидатка філологічних наук, доцентка. — В Україні слово “поребрик” набуло нового забарвлення у 2014 році — тоді бойовики, які захоплювали будівлю МВС у місті Краматорську на Донеччині, вказували, куди треба відійти мирним жителям: “Далі, далі... За поребрик”.
Запис спровокував жваве обговорення в соцмережах, і більшість користувачів зауважували, що на Донбасі, та й в інших регіонах східної частини країни, цього слова ніхто не вживав. І воно стало маркером “російськості”.
Але з часом, додає філологиня, слово “поребрик” почало вживатись в іншому сенсі — метафоричному.
“Як межа, кордон між Україною і Росією, між українським світом і так званим “рускім міром”, — каже Ольга Педченко. — Як мовознавиця, я демократично ставлюсь до вживання словосполучення “за поребриком”, жодного насильства над мовою воно не несе, а задовольняє потреби суспільства, на нього є запит”.
