Степан “Байда” Головко родом з Нікополя. У дитинстві переїхав у Макіївку, що в Донецькій області, де жив до 2013 року.
“У 2014 році Степан був добровольцем у лавах Чорного корпусу і брав участь в російсько-українській війні на Харківщині, — розповідає дружина полоненого воїна, військовослужбовиця Анна Байда. — Після цього розпочав службу в батальйоні “Азов”, пізніше — в ОЗСП “Азов”. Визволяв Маріуполь, брав участь в Павлопіль-Широкінській наступальній операції, у боях за Іловайськ та Мар’їнку”.
На якийсь час боєць повернувся до цивільного життя, зокрема навчався в Острозькій, а потім Києво-Могилянській академії. Здобував ступінь магістра з археології. Знову став до служби в листопаді 2021 року, підписавши контракт.
“Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів, будучи бійцем “Азову”, — продовжує співрозмовниця. — У березні 2022- го він дістав осколкове поранення правої ноги. У травні 2022-го разом із побратимами вийшов у полон. З Маріуполя їх відвезли в Оленівку. Не маючи належного лікування, Степан місяць майже не міг ходити. До оборони Маріуполя мій чоловік важив близько 110 кілограмів, а вже в серпні 2022 року — 65 — 70”.
За словами дружини, з моменту виходу Степана у полон з ним нема зв’язку. Про чоловіка вона дізналася з розповідей звільнених військовополонених.
“На жаль, не відомо, коли Степана обміняють, — каже Анна.— Разом з іншими рідними військовополонених щонеділі виходжу на акції. На тата чекає й наш 10-річний син”.
А нещодавно Анна знайшла у дверях повістку своєму чоловікові від Салтівського РТЦК та СП.
“Коли я подзвонила туди і назвалася, то черговий сказав, щоб Степан приїхав і вирішував питання особисто. Я запитала: “Він що, має з рашки приїхати?” Тоді черговий запропонував приїхати мені. Я ж пояснила, що є діючою військовослужбовицею. Але мені на підвищених тонах сказали, щоб взяла відпустку. У ТЦК на службі такі ж люди, як і ми, як можна так поводитися?” — дивується жінка.
Анна припускає, що помилка могла статись через те, що Степан не був мобілізований, а ще у 2021-му підписав контракт одразу з військовою частиною.
“Я залишила заявку на гарячій лінії Міноборони. Мені вже зателефонували з відділу з цифровізації та вибачалися, обіцяли, що таке більше не повториться. Але чекаю ще на офіційну відповідь”, — каже Анна.
Роман Лихачов, юрист Центру надання підтримки ветеранам і їхнім родинам, каже, що такі випадки непоодинокі.
“На початку повномасштабної війни багато осіб їхали у перший-ліпший військкомат, а не у “свій”, — розповідає юрист. — Їх мобілізовували, навіть не запитуючи жодних даних з того військкомату, де вони перебували на обліку. Тому у військкоматах і не знають, що “їхні підопічні” десь служать чи перебувають у полоні. Також багато військових одразу стали до лав ЗСУ, потрапивши напряму у військові частини. Тобто ТЦК їх не мобілізовували. Однак за два роки повномасштабної можна було дати цьому лад. Процес має бути синхронізований”.
