45-річна Оксана Вітрук із міста Гайсина, що на Вінниччині, працює помічницею лікаря-епідеміолога і на 0,25 ставки виконує обов’язки дезінфектора у районному відділі лабораторних досліджень. Отримує 4600 гривень зарплати. У неї досі тремтить голос, коли пригадує, що довелося пережити.
“28 березня я заступила на чергування й отримала наказ провести дезінфекцію будинку, з якого до лікарні забрали шестеро осіб із COVID-19. Наш заклад не був готовий до боротьби з інфекцією, засобів захисту не придбали — головна бухгалтерка заявила, що нема на це коштів. Хотіла придбати захисні засоби за власні гроші, але в аптеці їх не було, — каже Оксана Вітрук. — Довелося одягати протичумний костюм, якому вже 40 років, старі окуляри, власноруч пошиту маску з марлі. Фактично, я була незахищена”.
Довелося одягати протичумний костюм, якому вже 40 років, старі окуляри, власноруч пошиту маску з марлі. Фактично, я була незахищена.
Коли Оксана працювала у приміщенні, її супроводжувала родичка хворих, яка згодом і сама потрапила до лікарні через коронавірус. “Скоріш за все, саме від неї я заразилася, адже жінка була без засобів захисту, — каже співрозмовниця. — Тож через два дні у мене з’явилася слабкість, температура коливалась від 37,5 до 39 градусів. Зателефонувала сімейній лікарці. Дев’ять днів вона мене дистанційно лікувала, на прохання провести тест на коронавірус — жодної реакції. Аж після звернення до одного високопосадовця мені провели ПЛР-тест. Через день повідомили позитивний результат”.
В Оксани розвинулася двобічна пневмонія. У важкому стані її шпиталізували до Вінниці. Там у жінки стали синіти кінцівки, з’явилася задишка.
“Два тижні я перебувала у реанімації та дихала завдяки кисневій подушці. Постійно лежала на животі, не могла говорити, — згадує Оксана. — Проте я одужала. 28 квітня другий тест дав негативний результат на COVID-19, мене виписали додому”.
У виписці, яку жінці видали в медичному закладі області, вказано, що лікарняний слід продовжити — мінімум на 14 днів.
“У мене досі температура 37,2, важко пересуватись, задишка, з легень відходить мокротиння. Проте сімейна лікарка заявила, що зможе продовжити лікарняний лише на два дні, далі я маю лікуватися за свій рахунок, — каже Оксана. — А їй про це сказало керівництво — мовляв, якщо продовжить лікарняний, то буде оплачувати його зі своєї кишені. Тож сімейна лікарка сказала мені, що я сама винна в тому, що інфікувалася. Але ж я заразилася на робочому місці, адже не була забезпечена засобами індивідуального захисту! Я була змушена взяти відпустку за власний рахунок, тому що почуваюся ще доволі слабкою. Утім, за що мені тепер дітей годувати? Чому я винна в тому, що добросовісно виконувала свою роботу?”
Сімейна лікарка заявила, що зможе продовжити лікарняний лише на два дні, далі я маю лікуватися за свій рахунок.
Жінка налаштована боротися за правду й готова подавати у суд на сімейну лікарку.
“Перебування у відпустці без збереження заробітної плати, “за власний рахунок”, можливе лише за згодою працівника та роботодавця, а не в односторонньому порядку. Це норма закону “Про відпустки”, — пояснює Юрій Білоус, адвокат. — Якщо роботодавець відправляє у відпустку “за власний рахунок” своїм наказом без згоди працівника, такі його дії можна кваліфікувати як грубе порушення законодавства про працю. За це передбачено кримінальну відповідальність за статтею 172 ККУ”.
Адвокат також нагадує: пані Оксана мала право відмовитися робити дезінфекцію без належного захисту. “Керівництво не вправі вимагати від працівника виконання роботи, пов’язаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці, — каже юрист. — А працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або людей, які його оточують”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про несподіваний ефект радіації у боротьбі з Сovid-19
