Під час війни доволі актуальною залишається проблема спадкування майна. З нею стикаються, зокрема, чимало родин полеглих захисників. Якщо людина написала заповіт, то особливих складнощів виникнути не повинно. А як бути, коли спадкодавець не залишив письмових вказівок щодо того, кому і як має бути передане майно після його смерті чи загибелі?
— Якщо раніше справу про спадкування відкривали незалежно від місця перебування спадкового майна та місця проживання чи смерті особи, то з 30 січня минулого року діють нові правила, — пояснює адвокатка Олеся Гродовська. — Під час воєнного стану місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання померлого чи загиблого. Якщо ж воно невідоме, то спадкову справу відкривають за місцем перебування нерухомого майна чи його основної частини.
Заяву до нотаріуса на прийняття спадщини належить подати до закінчення шестимісячного терміну від дня смерті особи. У разі смерті на тимчасово окупованих територіях або зникнення безвісти особи спадкоємець спершу має звернутися до суду і на підставі його рішення отримати у найближчому ДРАЦСі свідоцтво про смерть. З цим документом можна звернутися із заявою про відкриття спадщини до нотаріуса.
— Що входить до складу спадщини?
— Не тільки права, а й всі обов’язки, які належали особі на момент відкриття спадщини і не були припинені внаслідок її смерті, наприклад, боргові зобов’язання, пов’язані з кредитом.
— У якому порядку розділяють спадщину без заповіту?
— Законом визначено п’ять черг спадкоємців. До першої належать дружина або чоловік, котрі перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі, діти (зокрема й усиновлені) та батьки померлого. Друга черга включає рідних братів і сестер спадкодавця, бабусь та дідусів по материнській і батьківській лініях. До третьої черги входить рідні дядьки і тітки спадкодавця, а до четвертої — особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до його смерті (йдеться про цивільну дружину чи чоловіка). До п’ятої черги належать інші родичі померлого аж до шостого ступеня спорідненості включно, а також особи, які були на його утриманні щонайменше п’ять років до смерті. Спадщину між спадкоємцями ділять порівну. Спочатку — між тими, хто входить до першої черги. Якщо спадкоємців першої черги немає або вони відмовляються від спадщини, право на її отримання переходить до наступної черги і так далі.
А тепер — про певні нюанси. Як бачимо, цивільне подружжя віднесено до четвертої черги спадкоємців. Це означає, що безпосередню участь в отриманні спадщини один з такого подружжя, який пережив іншого, зможе взяти тільки у разі, якщо немає спадкоємців попередніх черг. Однак законодавство дозволяє змінити черговість спадкування для цивільного подружжя у договірному порядку або через суд. Перший варіант може бути застосований за погодженням із спадкоємцями тієї черги, яка набула право на спадкування. Судовий порядок зміни черги на спадкування застосовується, якщо спадкодавець перебував у безпорадному стані, а інший з цивільного подружжя тривалий час доглядав його, матеріально забезпечував і надавав іншу допомогу. Якщо такий факт буде доведено, суд може надати право на спадкування цивільному чоловікові чи дружині разом з спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.
— А хто не може успадкувати майно?
— Особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з можливих спадкоємців чи скоїли замах на них. Також не можуть бути претендентами на спадщину батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, якщо їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.
Крім того, не мають права на спадкування особи, які ухилялись від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, а також ті, шлюб між якими є недійсним. Усунути від спадкування можуть, якщо буде встановлено, що особа ухилилася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, важку хворобу чи каліцтво був у безпорадному стані. З цього приводу до суду надходить дуже багато позовів від тих спадкоємців, які вважають, що інші допомагали покійному менше, ніж вони.
