...Того дня до квартири мешканки Чернігова прийшли працівники місцевого водоканалу. Вони заявили, що господиня вчасно не сплатила за надану послугу, має борг майже 3000 гривень. І за це їй тампонують (простіше кажучи, заблокують) каналізаційну трубу. Це й зробили.
Жінка звернулася з позовом до суду. Вона заперечувала, що винна підприємству, просила суд зобов’язати комунальників усунути перешкоди в користуванні каналізацією. Своєю чергою відповідач не міг довести, що скеровував позивачці повідомлення, вимоги про сплату заборгованості та попередження.
Оскільки саме отримання клієнтом таких попереджень, за Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, є однією з умов припинення надання послуг, суд позов жінки задовольнив.
“Так зване тампонування каналізації — захід жорсткий, екологічно (епідеміологічно) небезпечний і у цьому випадку — юридично невиправданий, — каже "Експресу" Микола Козирев, юрист, голова правління Громадського комітету захисту конституційних прав та свобод громадян. — Ані Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено право виконавця послуг ось так негайно припиняти водопостачання, навіть якщо борги є насправді”.
— Чим же керувалися комунальники? Діяли за логікою “поживе без води — заплатить?”
— Цілком можливо. У будьякому разі дії відповідача були неправомірними. Із досвіду інших подібних судових справ знаю — доволі часто надавачі комунальних послуг поводяться як репресивний орган: погрожують, тиснуть, ставлять споживача у ситуацію, коли він змушений приставати на невигідні умови.
— До речі, а чи міг би громадянин у ситуації, коли комунальники не мають рації, вимагати від них відшкодування моральних збитків?
— Так. Тільки ж потрібно грамотно написати позов, витримати судовий марафон. У таких справах комунальники намагаються справу затягнути, а потім ще місяцями пишуть апеляції.
Загалом судитися з комунальними інстанціями — справа невдячна. Звичайний пенсіонер, щоб його позов прийняли в суді, мусить ще й сплатити судовий збір — таке дозволити собі може не кожен.
— А якщо борг таки є, як його можуть стягнути?
— Це мало б бути предметом окремого позову.
— Чи означає це, що боржникам комунальних установ можна спати спокійно — закон на боці споживача?
— Ні, це не так. У судовій практиці багато справ, що завершилися не на користь споживачів. Комунальники мають право не просто вимагати повернення боргу, а й нараховувати пеню у розмірі, що встановлений законом та договором. До речі, договір тут — ключове слово. Споживачам завжди слід ретельно його читати, перш ніж підписати. І вносити свої пропозиції, щоб угода не була вигідною лише одній стороні.
— І ще одне, про що слід знати, — додає Олександр Бойко, адвокат. — Цивільно-процесуальний
кодекс України передбачає спрощений порядок розгляду суперечок про комунальні заборгованості — подання заяви про видачу судового наказу.
— Яка відмінність між судовим наказом і позовною заявою?
— Судовий наказ, на відміну від судових позовів, розглядають дуже швидко, протягом трьох днів з моменту початку провадження, а сума судового збору за видачу судового наказу вдвічі менша, ніж за подання позовної заяви про стягнення заборгованості. Видача судового наказу здійснюється без судового засідання і без виклику сторін (стягувача та боржника-клієнта) до суду. Тому найчастіше боржники дізнаються про це лише після отримання копії такого наказу.
Але в будь-якому разі споживач не позбавлений права поставити питання про відстрочку і розтермінування погашення заборгованості. Платитиме — і при цьому надалі зможе користуватися послугою.
Читайте також про те, як українець здолав відомий європейський веломарафон.
