Чи не в кожного бувають періоди, коли здається, що все якось не так, не маємо сил бути активними, радіти життю. От наче й нічого такого трагічного не сталося, а на душі — сум, печаль. Утім, чи задумувались ви над тим, що такий стан може бути гріхом? Виявляється, що це таки гріх, і називають його духовним лінивством. Що це означає?
— Таких людей ще називають “розслаблені”, — розповідає отець Олег Кобель, священник Стрийської єпархії УГКЦ. — У них — здорове тіло, але через духовне лінивство вони перетворилися на немічних, безрадісних людей. Такі люди часто не відвідують літургій, не моляться.
Загалом духовне лінивство — це небажання працювати над покращенням свого духовного стану. Це небажання робити добрі справи, відсутність радості, сум, нудьга. Зрештою депресивні стани і духовне лінивство тісно пов’язані.
— Мовою святих отців духовне лінивство — це гріх нудьги, — розповідає протоієрей Іван Гищук, священнослужитель ПЦУ. — Сьогодні на це хворіє чи не кожна людина, входячи у стан зневіри, відчаю, безсилля...
— Але чому це так поширено тепер?
— Одна з причин — у ритмі життя сучасного світу. Нам нав’язують ідею швидкого досягнення будь-яких цілей. “Вивчення англійської за місяць”, “Схуднення за тиждень”. Але так не буває. І коли людина стикається із цим на практиці, коли вона, так би мовити, не вкладається у графік досягнення цілі, то впадає у відчай.
Духовне лінивство є також наслідком перевтоми — фізичного та емоційного виснаження, спричиненого постійною метушнею. І у цьому випадку лише розсудливість та стриманість можуть зарадити. Адже коли зароджується маленька печаль, довкола неї з’являється багато страхів, безпідставних і зайвих переживань.
— Чому такий стан вважається гріхом?
прот. Іван:
— Гріхом може бути не лише вчинок, дія, а й стан людини. Сум, зневіра — це таки гріх, у якому слід розкаятися. Крайня форма цього стану — депресія, коли людина не може радіти, сприймає все лише песимістично.
— Як позбутися духовного лінивства?
о. Олег:
— Щоденна рутина робить наше життя безбарвним. Брак позитивних емоцій також спричиняє духовне лінивство й апатію. А допоможуть цього позбутися подорожі, прощі, зміна місця молитви. А також спорт.
прот. Іван:
— Людина має усвідомлювати, що стан відчаю, смутку й печалі — це недобре, з цим слід боротися. Спершу треба збагнути, що не все у житті має приносити миттєве задоволення й насолоду. На все свій час. Якщо людина хоче змінити своє життя, то їй слід спершу визначити для себе прості завдання — такі, які можна реалізувати. Бо все починається з малого.
Дуже часто буває так, що немає сил на молитву, на літургію. Втім коли з’являється енергія, ми витрачаємо її на метушню.
Щоб побороти смуток, почніть із короткої молитви, з малого посту — обмежте споживання чи використання чогось одного. А також — слід відкинути все те, що нас розпорошує, і зосередитися та насолоджуватися процесом досягнення щастя, а не лише отриманими результатами.
Скажімо, людині варто отримувати задоволення не лише від їжі, а й від процесу її приготування.
Читайте також про те, як люди, яких звинувачують у нечесному отриманні субсидій, відстоюють свої права у судах
