Ці люди власними силами змінюють село, рятують ліс та річку, а тепер ще й косять небезпечну рослину майже на 40 гектарах землі.
“Екологічна варта” у селі Тисменичани з’явилася декілька років тому. Василь Чуйко, організатор, розповідає: хотів об’єднати зусилля односельців, щоб побороти стихійні звалища довкола села:
“Їх було дуже багато. Нам на поля роками звозили відходи, які залишалися після забою тварин. Через це тут панувала антисанітарія, розмножувалися щури, мухи, плазуни”.
Активісти організації пригадують, як вираховували, чиє сміття, та йшли переконувати, щоб газди забирали назад.
“Спершу був спротив такій нашій діяльності, в сільську раду скаржилися люди, — веде далі Василь Чуйко. — Але ми не здавалися, а керівництво села нас підтримало. Зробили контейнери, облаштували в селі чотири місця для роздільного збору сміття. Тепер вже відсортовуємо скло, пластик і батарейки”.
Нині в організації приблизно два десятки активістів різного віку. Серед них багато місцевих мисливців. Вони патрулюють ліс (не лише від браконьєрів, але й від незаконних вирубок), створили так звану зону відтворення для диких тварин, де заборонено полювання, не допускають несанкціонованих виборів гравію з річки, облаштовують місця для відпочинку на природі. А цього літа в чоловіків новий виклик — борщівник.
“Десь до 40 гектарів землі в нас у селі уражено цим бур’яном”, — кажуть. На великих плантаціях Василь Миколайович викошує його своїм трактором. Пальне купує за власні кошти й гроші активістів організації та підприємців.
На менш прохідних для техніки ділянках “екологічна варта” працює вручну. “Одягаємо гумові чоботи, захисний одяг. До рук беремо добре нагострені лопати і йдемо вирубувати ті хащі. Місцями борщівник має до трьох метрів у висоту. Цьогоріч ріс дуже буйно, бо земля через часті дощі набрала багато вологи. Я вдома міряв, то одне стебло мало 10 сантиметрів у діаметрі”, — каже активіст Роман Бот.
Боротися з борщівником дуже важко, бо рослину не бере ні “хімія”, ні косіння. Нині головне завдання — не дати йому розсіяти свіже насіння. Активна діяльність, зізнаються тисменичанці, втомлює. Але опускати рук вони не планують. Дітям, кажуть, треба залишити чисте й доглянуте село.
