Нещодавно Міністерство фінансів оприлюднило дані, згідно з якими в Україні до п'яти топових галузей за обсягом заробітної плати потрапила наукова діяльність. Згідно зі звітом Мінфіну, зарплата науковця за рік зросла на 26,5% і становить зараз у середньому 14 412 грн. Вчених такі цифри неабияк здивували. То скільки ж насправді вони заробляють?
Оксана Півень, кандидатка біологічних наук:
Побачивши цю новину, я спочатку запишалася, а потім зазирнула в гаманець і... ніт, не можу сказати, що належу до касти топ-5 найоплачуваніших фахівців в Україні. А хотілося би.
Насправді українські науковці жебракують протягом усього періоду незалежності нашої держави. Власне це і є основною причиною міграції і "вимивання мізків" за кордон, відтоку молоді одразу ж після захисту кандидатської дисертації, а тепер вже й одразу після бакалаврату.
Але щоб не бути голослівною, розпишу арифметику своєї зарплатні. Я — кандидатка біологічних наук (це — науковий ступінь), старша наукова співробітниця (це — наукове звання) і провідна науковиця відділу генетики людини (це — посада) Інституту молекулярної біології і генетики Національної академії наук України. Керую роботою невеликої наукової групи, співпрацюю із закордонними колегами (Польща, Німеччина, Чехія). Під моїм керівництвом захищено три кандидатські дисертації (усі підопічні, до речі, уже виїхали за кордон).
Насправді українські науковці жебракують протягом усього періоду незалежності нашої держави.
Ну а тепер, власне, про гроші. Моя зарплатня становить 10 880 грн "чистими" і включає посадовий оклад + 25% надбавки за вчене звання, 15% за науковий ступінь та 20% за стаж. У науці я — з 2000 року, тож рахуємо, скільки років експериментів, навчання, практичних курсів, шкіл, лекцій, написання статей, звітів і знову експериментів й експериментів пройшло, щоб я "доросла" до такої зарплатні. Багацько!
Але з чого починає молодий науковець, наприклад, студент, який дуже хоче займатися наукою і прийде до нас в інститут на роботу? Із 4362 грн. У молодшого наукового співробітника буде приблизно на 300 грн більше. А скільки заробляє, скажімо, продавець-консультант? Тому й не дивно, що молоді таланти оминають усі ці ланки й одразу вирушають за кордон.
Ось лише тиждень тому мій колишній аспірант поїхав працювати у Варшаву на позицію "постдока". Це — кандидат наук, який їде на тимчасову позицію у якусь лабораторію виконувати її наукові задачі. Так ось, йому запропонували мінімальну для Польщі у цій галузі зарплатню — 1000 євро. Якщо ж ідеться про керівника групи чи лабораторії, як я, то у тій самій Варшаві фінансування становитиме 2-3 тисячі євро. У Німеччині — 3-4. Але може бути і більше.
То ж про що йдеться у звіті Мінфіну, про які середні зарплатні, обсягом понад 14 000 грн, гадки не маю. Ймовірно, узято "середнє по палаті" разом із заробітними платами академіків, викладачів вишів і, можливо, сумами зарплатні приватних клінік чи діагностичних фірм. То й виходить, як у старому жарті: якщо один їсть капусту, а другий — рис із м'ясом, то в середньому усі їдять голубці.
Олександр Бурлака, кандидат технічних наук:
Читання звітів Міністерства фінансів у сфері заробітної плати завжди ставило переді мною питання: а звідки вони взагалі беруть оці цифри, про які щоразу так бадьоро звітують? Скажімо я — кандидат технічних наук у галузі будівельного матеріалознавства і працюю асистентом в одному із вишів Харкова. У системі вищої освіти — 7 років. Так от на руки я отримую заледве 40% від тієї суми, яка у звіті названа середньою у галузі. Вказаної міністерством суми у ВНЗ майже ніхто не отримує.
Доктор наук із кількома десятиліттями стажу, який завідує технічною кафедрою, одержує "на руки" заледве 80% від вказаної суми. У переважної більшості викладачів ВНЗ зі ступенем, які працюють на повну ставку, заробітна плата коливається у межах 7000-10000 гривень. Молодь, яка тільки починає працювати, і пенсіонери, що балансують на 0,5-0,75 ставки, отримують значно менше.
На руки я отримую заледве 40% від тієї суми, яка у звіті названа середньою у галузі. Вказаної міністерством суми у ВНЗ майже ніхто не отримує.
І ще одне: міністерство поряд із науковою діяльністю приписало ще професійну та технічну. Розуміти це, мабуть, потрібно так: разом із науковцями порахували також інженерів. І ось тут цілком може критися розгадка загадкового числа 14 412. Усі знають, наскільки відрізняється від "наукового" рівень зарплат у наших інженерів-програмістів (зрештою, у багатьох "простих" інженерів він практично такий самий, як і в "айтішників"). У моїй галузі головний інженер середніх років цілком може отримувати вдвічі більше, ніж якийсь завідувач кафедри із максимумом наукових звань і стажем роботи.
І треба сказати, що така ситуація не є унікальною для України. У Європі та Північній Америці, попри те, що зарплати і рівень життя там вищі, рядові викладачі ВНЗ теж не "жирують". Із тамтешніми, дійсно дуже високими за мірками України, зарплатами інженерів можуть зрівнятися хіба що доходи найбільш іменитих вчених. Та на Заході сумарно рівень зарплати рядового викладача і фінансування ВНЗ в цілому таки дозволяють займатися наукою, не думаючи про те, чим заради цього треба пожертвувати. А у нас науковцю рухатись далі можна тільки увесь час ідучи з чимось на конфлікт: вільним часом, здоров’ям або ж сім’єю.
