Уявіть: ви шукаєте роботу за кордоном. Знаходите посередника в Україні. Він допомагає оформити документи і налагодити контакт з працедавцем. Ви починаєте працювати й отримуєте 10 злотих за годину роботи. А потім раптом дізнаєтеся, що могли б заробляти вдвічі більше. Ваші чесно зароблені гроші присвоюють собі фірми-посередники, які раніше допомагли влаштуватися на роботу. Тепер вони вираховують із зарплати відсотки за свої послуги. Справедливо? Ні. Ще й незаконно.
53-літній юрист Андрій Шаран (прізвище героя змінено на його прохання) працював в Агенції тимчасової праці у Вроцлаві два роки. Він займався оформленням дозволів, підписанням договорів, перевіркою документів... Якось чоловік запідозрив, що фірма порушує чинне польське законодавство, від чого потерпають заробітчани. 90 відсотків із них — українці.
“Закон про затруднення (тимчасове надання роботи працівникам) регламентує роботу таких агенцій, як наша, — розповідає “Експресу” Андрій Шаран. — Передбачається, що до процесу має бути залучено лише три сторони — працівника, агенцію з найму і підприємство чи завод, де людина буде виконувати роботу.
Утім фірма, де працював я, в цій ланці мала ще двох посередників. Звісно, благодійними організаціями вони не були і брали кошти з кожного працевлаштованого агенцією клієнта. Наприклад, за послуги, котрі законодавство визначає як безплатні: дозвіл на роботу, інструктаж із техніки безпеки, медичний огляд тощо. За це заробітчанин платив у середньому 100 — 200 злотих.
Позначалося це і на зарплаті заробітчан: оскільки був цілий ланцюжок посередників, які наживалися на працевлаштованих агенцією людей, працівник міг отримувати на роботі не 20 злотих за годину, як поляк, а лише 10”.
За словами юриста, загалом фірма працевлаштувала близько 300 осіб — когось на три місяці, когось на півроку. Увесь цей час інформація, що стосувалася грошей, була закритою.
“Я маю докази порушень, — каже юрист Андрій Шаран. — Та щойно прийшов до керівника з вимогою припинити шахрайство, мені одразу ж вказали на двері. Сказали “Пан Анджей юж ту не працує”, що означає “Пан Андрій більше тут не працює”. А потім я захворів — провів три з половиною місяці на лікарняному.
Першого березня написав заяву на звільнення, не хочу працювати на аферистів.
Попереду — суд. Адже в заяві про звільнення я вказав причиною “порушення прав людини, примусову працю”. Звісно, фірма не згодна, бо ж така стаття передбачає покарання в’язницею.
Я спробую відстояти права тих, хто потрапив у цю аферу. Так, українці добровільно погоджувалися на працю. Але навіть якщо людина дає згоду на нелюдські умови роботи і проживання, це не усуває злочину самих працедавців.
Багато українців, які їдуть до Польщі на роботу, стають заручниками ситуації. Аби уникнути такого, краще шукати працедавця напряму або ж вимагати на фірмі укладення трудового договору, який гарантує вам низку прав”.
Андрій Шаран має лише 30 днів після звільнення, щоб знайти нове місце праці у Польщі. Інакше буде змушений виїхати. В Україні він працював юристом. Уже п’ятий рік живе у Вроцлаві з родиною.
“Навколо Андрія об’єдналася група поляків, які намагаються йому допомогти, — каже письменник Єнджей Солінський, друг українця. — Серед них — середовище часопису “Одра”, де друкується Андрій, редакторка Уршуля Козьол, режисер Кшиштоф Зануссі. Але вони не мають політичного впливу. Уршуля Козьол зверталася в цій справі до органів місцевого самоврядування.
Андрій мав зустріч із почесним консулом України у Польщі. Він домовився про зустріч з Речником прав людини Адамом Боднарем. Почесне консульство України взяло на себе залагодження паперових формальностей. Що буде далі — невідомо. Але віримо, що все налагодиться, адже за нами — правда”.
До вашої уваги також текст про те, які обіцянки дають виборцям кандидати у президенти
