“Золота Україна”, “Генеральний формат”, “Маніфест “Про майбутнє”, “Сім перемог для України”, “Велика держава щасливих і вільних людей” — це лише декілька назв програм претендентів на президентську булаву. Викласти план дій на найближчі п’ять років кандидатів зобов’язує законодавство.
Планка вимог до цього документа невисока: він має бути написаний державною мовою, обсяг — до 12 тисяч знаків. Цього року найменша за обсягом програма — у самовисуванця Володимира Петрова — лише на сторінку. Найбільші — на восьми сторінках — плани дій Віктора Бондаря, Сергія Капліна, Юрія Кармазіна, Сергія Тарути і Володимира Зеленського. Що ж пропонують кандидати у своїх виборчих програмах? З’ясовуємо разом з аналітиком Комітету виборців України Денисом Рибачком, аналітиком Громадського руху “Чесно” Олександром Саліженком та політологом Петром Олещуком.
ПЕНСІЯ — 300 ЄВРО, ЗАРПЛАТА — 700 ДОЛАРІВ
— Наскільки якісні програми цьогорічних кандидатів на посаду Президента?
Д. Рибачок:
— Програми тих, хто претендує на президентський пост, аж ніяк не можна назвати якісними. І це, зазначу, традиційна проблема для України, а не особливість нинішніх виборів. Більшість тез мають загальний, декларативний характер і є сумнівними з погляду реалістичності їх виконання.
Програми тих, хто вирішив позмагатися за найвищу державну посаду, — це здебільшого не їхній план дій на найближчі п’ять років, а дзеркальне відображення результатів соціологічних опитувань, які вказують на основні запити громадян. Більшість кандидатів записує до своїх програм усе, що хочуть почути від них виборці, і мало зважають на те, чи їхні обіцянки відповідають повноваженням посади, на яку балотуються.
За нашими підрахунками, добра половина тез у виборчих програмах кандидатів не належить до повноважень Президента, визначених у статті 106 Конституції України. Водночас обіцянки кандидатів часто виходять за межі Конституції.
П. Олещук:
— Оригінальних положень у програмах кандидатів небагато. Ще менше — продуманих тез, за якими справді стояли би глибокий аналіз та складні стратегії. Кандидати не готові презентувати програми з докладними пунктами, бо не хочуть брати на себе конкретні зобов’язання або ж бояться відлякати частину електорату, якому можуть не сподобатися ті чи ті пропозиції.
— Які теми найчастіше порушують учасники президентських перегонів?
Д. Рибачок:
— Ми склали топ-5 найпоширеніших тем у програмах кандидатів. На першому місці опинились питання економіки та соціального забезпечення, хоча ці питання не входять до повноважень Президента — це робота уряду і парламенту. Та в середньому кожне третє речення у програмах — про робочі місця, зарплати, пенсії, тарифи, інвестиції, податки. Із 44 кандидатів 33 говорять про пенсії, 28 обіцяють підвищити зарплати, 23 — знизити тарифи.
— I який рівень заможності вони гарантують кожному громадянину України?
— Для прикладу, Олександр Шевченко обіцяє поетапне зростання пенсій за три роки до 300 євро, Сергій Тарута — середню пенсію на рівні щонайменше 10 тисяч гривень, Олександр Вілкул — не нижчу ніж 40% середньої зарплати у країні. Водночас Анатолій Гриценко декларує, що середня зарплата становитиме понад 700 євро, Сергій Тарута — 20 — 25 тисяч гривень. Сергій Каплін обіцяє збільшення мінімальної зарплати до 10 тисяч гривень.
— Які ще питання фігурують у програмах кандидатів?
— На другому місці — питання правової політики, тобто питання Конституції, недоторканності, реформи судів, взаємодії різних гілок влади тощо (11%). Далі йдуть безпека та армія (8%), освіта й охорона здоров’я (також 8%) та зовнішня політика (6%). Як бачимо, ключові сфери для Президента, а саме безпека й оборона та зовнішня політика, лише на третьому і п’ятому місцях. Близько 20% у програмах — це загальні слова та історії з біографії кандидатів.
“БЕЗПЕЧНА ШАУРМА” І ЦЕРКВА ЯК МІНСОЦПОЛІТИКИ
— Які найдивніші тези можете виокремити?
— Юрій Дерев’янко обіцяє встановити безплатний високошвидкісний інтернет на всій території України. Віктор Бондар — побудувати протягом п’яти років у кожному обласному центрі льодовий Палац спорту.
Руслан Кошулинський каже, що забезпечить кожній українській дитині доступ до дошкільного закладу. А Олександр Мороз заявив, що дитячі будинки переважно будуть перетворені на військові ліцеї-інтернати для хлопчиків.
Деякі речі, на мою думку, просто авантюрні... Наприклад, Ілля Кива пропонує передбачити смертну кару за корупцію в судовому процесі. Хочу нагадати, що є рішення Конституційного Суду від 1999 року, яким визнано, що смертна кара не відповідає Основному Закону. Крім того, така норма суперечить міжнародним зобов’язанням України.
О. Саліженко:
— Володимир Петров пропонує українцям безплатний хліб, об’єднати державу і Церкву, Церкві надати повноваження міністерства з питань соцполітики.
Лідер Радикальної партії обіцяє українцям “повний холодильник м’яса” і “безпечну шаурму”. А ще — домогтися, щоб українські лікарі й вчителі не їхали до Польщі мити туалети, обіцяє зупинити безлад, хаос і розруху. До слова, програма Ляшка доволі лірична. Він згадує дитинство, роботу трактористом і скотарем колгоспу “Прогрес”.
— Які ще вади бачите у програмах кандидатів?
Д. Рибачок:
— У програмах варто було б вказати пріоритетність, черговість та часові рамки реалізації положень. Понад те, доречно запровадити механізми публічного звітування Президента про виконання його передвиборчої програми. Президент мав би раз на рік вийти і розповісти, що встиг зробити.
Однак кандидати зазвичай не вказують, коли і що буде виконано. Звісно, у деяких випадках часові рамки нереально вказати. Бо виконання багатьох обіцянок, як уже було зазначено, залежить не від Президента, а від уряду і парламенту.
САМ ПИСАВ, САМ ПОМИЛИВСЯ
— Кандидати пишуть програми самостійно чи їм допомагають фахівці?
О. Саліженко:
— Деякі кандидати в президенти запевняють, що готували програму самі. Серед них — згаданий вже Олег Ляшко. Він, зокрема, буквально в першому абзаці зазначив, що писав програму “зі слів шахтаря з Павлограда, фермера з Харківщини, лікаря з Чернігова та виховательки з Черкас”.
Про те, що обійшлися без сторонньої допомоги, заявили Віталій Купрій, Юрій Бойко, Олександр Шевченко, Аркадій Корнацький. Самовисуванець Юрій Тимошенко теж зазначив, що готував програму особисто. Але після того, як подав її до ЦВК, зауважив пункт про вільний ринок землі, хоча сам виступає за збереження мораторію на продаж сільськогосподарських земель. Каже, писав поспіхом, помилився. Дуже дивно. Тепер хоче внести зміни до своєї програми, але ЦВК не дає такої можливості.
Деякі учасники президентських перегонів стверджують, що готували програму разом з однопартійцями і затверджували на політраді та партійному з’їзді. Дехто радився з українськими фахівцями або ж залучав міжнародних експертів. Наприклад, у прес-службі кандидатки Юлії Тимошенко повідомили, що залучали до розробки програми понад сотню експертів із різних галузей.
Були й такі, хто закликав виборців самим написати виборчу програму, як-от Володимир Зеленський.
А ХТО ЧИТАЄ ЦІ ПРОГРАМИ?
— Як вважаєте, чому кандидати не дуже серйозно ставляться до складання програм?
— Мабуть, політики, які змагаються за крісло глави держави, сподіваються, що виборці ретельно не вивчатимуть їхніх виборчих програм. Тому й обіцяють усе що завгодно.
До слова, згідно з опитуванням Фонду “Демократичні ініціативи” та Центру Разумкова, програма і пропозиції кандидата перебувають лише на третьому місці серед чинників, які найбільше впливають на вибір електорату (40%). Першочерговим для громадян є особисті характеристики кандидата (57%) та попередня діяльність (43%).
П. Олещук:
— Більшість кандидатів ставиться до програм як до атрибуту, якому не треба приділяти багато уваги. Крім того, маємо розуміти — навіть якщо кандидат складе якісний план, опоненти можуть знайти, до чого причепитися. Тому програми зазвичай наповнені загальними деклараціями, які не мають серйозного змісту і спрямовані на те, щоби не дати використати ті чи ті тези проти самого кандидата. Це, на жаль, призводить до зниження якості самої політики і політичних дискусій.
Радимо почитати: Вони рахуватимуть наші голоси. Що варто знати про ОВК
