Астрономи виявили ознаки присутності планети в зірки Барнарда – найближчої (5,96 світлового року, але швидко наближується до нас: десь через вісім тисяч років до неї буде 3,8 світлового року) до нас одиночної зірки (Альфа Центавра – 4,35 світлового року – складається з трьох зірок, і там теж відкрита екзопланета). Зоря Барнарда належить до класу червоних карликів, неозброєним оком її не видно. На висновок про присутність біля зірки планетарного тіла вчених наштовхнули аномалії, які спостерігалися в русі світила, ймовірність планетарної природи аномалій – 99,2%. Тимчасово їй присвоїли назву-індекс GJ699b. Про дослідження астрономів повідомляється в статті журналу Nature., пише Збруч.
Якщо планета таки існує, то її маса в 3,2 раза більша, ніж Землі, тобто розмір приблизно більший в півтора раза. Температура на поверхні приблизно –170⁰C, однак якщо її атмосфера густа і складається з парникових газів, як на Венері, то, можливо, ми відкрили найближчу нам планету, придатну до життя. Зоря Барнарда є старою (10-12 млрд років, наше ж Сонце народилося 4,5 млрд років тому), тому якщо її планета придатна до життя, то мало це життя достатньо часу, щоб еволюціонувати і дати собі раду з охолодженням зірки. На думку деяких планетологів, GJ699b може бути навіть кращим місцем для розвитку життя, ніж Земля, бо з причини більшої маси холоне повільніше.
Поверхня Європи, крижаного супутника Юпітера, приблизно на 10 градусів холодніша за GJ699b, а в крижаного супутника Сатурна на 40 градусів холодніша. Проте обидва супутники приховують від своєю корою великі океани солоної води, і є все більше доказів того, що в цій рідині можуть бути органічні молекули.
"Оскільки GJ699b масивніша за Землю, вона може зберегти водневу атмосферу, – пояснює науковець із NASA Сара Сіґер. – Водень є потужним парниковим газом і може зберігати температуру поверхні досить теплою для життя, якщо атмосферний тиск достатньо високий".
Поки що ми не знаємо, як виглядає ця планета, чи має атмосферу і яку, але, як коментує в Nature Родріго Діас, в найближче десятиліття з'являться телескопи і вимірювальні прилади, завдяки яким можна буде безпосередньо сфотографувати цю планету, а навіть дослідити склад її атмосфери.
Тривалість року на GJ699b – ⅔ нашого земного, від своєї рідної зірки ця планета розташована на віддалі близько півсотні мільйонів кілометрів: втричі ближче, як Земля від Сонця – десь як наш Меркурій. Однак внаслідок старості червоного карлика її поверхня отримує лиш 2 відсотка тієї енергії, що Земля від Сонця.
Це повідомлення про GJ699b – вже друге про планету, яка рухається навколо зірки Барнарда. На початку 1960-х про наявність гігантської планети в цієї зорі оголосив голландський астроном Пітер ван де Камп, котрий виявив у зірки періодичні збурення руху, які пояснив існуванням одного або двох невидимих супутників з масами порядку маси планети Юпітер. Гіпотеза тоді не підтвердилася, не підтвердилась і тепер: маса GJ699b не до порівняння менша за передбачувану ван де Кампом. Зрештою, ще до нього про гігантську планету в цій зоряній системі писав у своїй фантастичному романі "Космічний легіон" (1934 рік) американський письменник Джек Вільямсон. Близькість цього червоного карлика до нас мотивувала писати про гіпотетичну там цивілізацію зо два десятків фантастів, в т.ч. й Артура Кларка ("Сад Рами").
Про відкриття GJ699b поінформував в Nature міжнародний колектив, яким керував Іґнасі Рібас з Інституту космічних досліджень Каталонії. Дослідники зібрали архівні дані з понад двадцяти років спостереження руху зірки Барнарда за допомогою семи різних телескопів. У результаті точного статистичного аналізу виявили дрібні флуктуації швидкості зірки, джерелом яких є – зі згаданою ймовірністю – гравітаційне тяжіння планети, що кружляє навколо неї. GJ699b.
