У країні — дефіцит учителів. Про це говорять чи не в усіх регіонах. Ось, до прикладу, дані, які опублікував департамент гуманітарної освіти Дніпровської міськради. Учителів української мови та літератури не вистачає в 15-ти (!) навчальних закладах міста, учителів початкових класів — у 30-ти (!), англійської мови — у 36-ти, інформатики — у 31-й, математики — у 19-ти... І це лише в одному обласному центрі!
Чому створилася така ситуація, адже щороку виші випускають сотні молодих спеціалістів? Проблему обговорюємо з Володимиром Онацьким, заступником директора київської школи №23, Ольгою Хомою, начальницею управління освіти та науки Тернопільської ОДА, Ігорем Лікарчуком, екскерівником Українського центру оцінювання якості освіти, та Миколою Скибою, освітнім експертом.
— Яких спеціалістів найбільше не вистачає школам?
О. Хома:
— Велика проблема, зокрема, із вчителями фізики, математики, інформатики. Скажімо, на Тернопільщині працюють учителі фізики та математики пенсійного віку, бо їх нема ким замінити.
— А де молоді вчителі?
М. Скиба:
— У педагогічні виші вступають абітурієнти чи не з найнижчими балами ЗНО. На жаль, 80 — 90% з них йдуть туди не для того, аби потім працювати за спеціальністю, а щоб просто отримати диплом про вищу освіту. Як тільки такі випускники знаходять більш оплачувану роботу в комерційному секторі, вони без вагань її приймають.
— А яка зарплата в молодого вчителя?
О. Хома:
— Зі всіма нарахуваннями — 5400 — 5700 гривень. А, до прикладу, зарплата вчителя зі стажем роботи становить 12 — 15 тисяч гривень. Розрив великий, тому молодий спеціаліст не зацікавлений працювати в школі.
В. Онацький:
— Статтею 61 закону “Про освіту” передбачено, що посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії має становити три мінімальні зарплати, тобто 12,5 тисячі гривень. Але вчителі цих грошей не отримують. Відповідь у чиновників одна — у бюджеті немає коштів на такі зарплати педагогам.
— Чи справа лише у зарплаті?
І. Лікарчук:
— З часів СРСР залишилася бюрократична система управління освітою, яка є ворожою до вчителя, не стимулює його до продуктивної роботи, не дає можливості бути педагогічно вільним. Учитель змушений писати плани, конспекти, звітувати про свою роботу якимись світлинами, готувати методичні розробки... Є величезний прошарок усіляких відділів освіти, департаментів, місцевих методичних кабінетів, які приїжджають до школи, щось контролюють, перевіряють, вивчають, вимагають... Це ускладнює роботу вчителя.
— Чи правда, що найкращі вчителі з державних шкіл переходять у приватні?
— Додам таке припущення: якщо восени таки відбудеться ЗНО для вчителів, а також затвердять норму, що вчителі-пенсіонери зможуть працювати лише за контрактом (а такі ініціативи існують), то повірте мені, що будуть школи, де доведеться об’єднувати три-чотири класи, аби провести урок фізики чи хімії. Бо не буде кому вчити дітей. Якщо підняття престижності роботи вчителя не стане важливим політичним завданням, а суспільство не зрозуміє, що вчитель — це авторитетна і важлива професія, то нічого доброго у нашій освіті не буде.
Читайте також про те, як освітній омбудсмен планує боротись із несправедливістю в школах та вишах
