Понад півстоліття у селищі Немішаєве, що на Київщині, працює Інститут картоплярства Національної академії аграрних наук. Тут створюють нові сорти, оздоровлюють старі і аналізують головні помилки українських господарів у вирощуванні бульби.
Вирушаємо туди у пошуках ідеальної картоплі.
“О, ви вчасно! Їдьмо на поле, — зустрічає мене провідний селекціонер інституту Микола Фурдига. — Ми саме висаджуємо картоплю, з якої, можливо, і народиться новий сорт”. П’ять хвилин — і ми на місці. На дослідних ділянках кипить робота. Працівники обережно виймають із білосніжних паперових пакетів чималеньку картоплю і висаджують у наперед підготовлені рівчачки.
“Створення нового сорту — процес тривалий, забирає 10 — 12 років, — долучається до розмови вчена секретарка інституту Наталія Захарчук. — Найперше селекціонер створює схему схрещування. Наприклад, якщо хоче вивести висококрохмальний сорт картоплі, то бере висококрохмальні форми і схрещує. У кожній ягідці, що зав’язується, з’являється насінина, яку висівають у розсадник. Одержаний однобульбовий матеріал висаджують у поле. Далі — другий селекційний збір, третій, основне випробування картоплі, що триває два роки, конкурсне. На кожному етапі бульби відбраковують, бо науковця може не вдовольняти, скажімо, форма картоплин чи нерівномірність насіннєвого гнізда.
Загалом, створюючи сорт, селекціонер звертає увагу на більш як 50 ознак картоплі: урожайність, форма, колір шкірки, м’якуша, наявність крохмалю... Останніми роками через зміни клімату особливо актуальна проблема стійкості картоплі до посухи, тому наші селекціонери активно працюють над створенням сортів, які можуть добре родити без рясних дощів”.
Йдемо на іншу дослідну ділянку. Тут зустрічаю завідувачку лабораторії генетичних ресурсів Валентину Гордієнко. Жінка з гордістю розповідає, що в інституті сформовано найбільшу в Україні колекцію генофонду картоплі, що налічує аж 3038 зразків — і диких, і культурних видів.
“На основі диких видів створюють міжвидові гібриди, які потім використовують для виведення нових українських сортів картоплі, — каже Валентина Гордієнко. — Річ у тім, що бульбу вражає багато хвороб, віруси мутують, стають агресивними. Доводиться вводити у гібридизацію дикі види картоплі, завезені з її батьківщини (Перу, Чилі), адже вони стійкі до недуг”. Виявляється, збудників, які ушкоджують картоплю, чимало — на сьогодні відомо 53 віруси, 11 бактерій, 38 грибів та 65 нематод!
Микола Фурдига каже, що завдяки генетичному розмаїттю картоплі у світі починає розвиватися новий напрям селекції цієї культури — створення дієтичних, спеціальних сортів для підтримування і поліпшення здоров’я людини, захисту від хвороб. А чи створено такий універсальний сорт картоплі, щоб і до хвороб був стійкий, і колорадський жук його не чіпав, і високі врожаї давав?
“На жаль, ні, — каже Валентина Гордієнко. — Хвороби картоплі так швидко мутують, що створити “ідеальний” сорт картоплі наразі нереально”. Але наука, кажуть в інституті, не стоїть на місці. Тож усе можливо!
Як зберегти сорти здоровими і виростити найкращий урожай — читайте у друкованому форматі газети "Експрес".
Радимо прочитати також про те, як українські захисники святкують Великдень на передовій.
