“Якщо живеш у цій країні, то люби її. А ні — тікай звідси”. Життя та принципи шістдесятниці Галини Севрук

У 1968 році мисткиня підписала лист-протест до СРСР проти репресій інтелігенції. Відтоді її роботи 20 років не хотіли бачити в жодному виставковому залі.

Фото Діани Квасневської
Фото Діани Квасневської

Галина Севрук народилася у Самарканді (Узбекистан) в родині українців. Зростала в Україні, у 1960-ті була учасницею Клубу творчої молоді. Дружила з художницею Аллою Горською, поетами Іваном Світличним, Василем Стусом, допомагала у поширенні забороненої літератури. Творила вітражі, мозаїки, панно за мотивами українського фольклору та історії, творчості Тараса Шевченка, Лесі Українки... Однак на українську мову перейшла лише в 40 років — тоді відчула, що без цього не зможе називатись українською художницею.

У 1968 році мисткиня підписала лист-протест до керівництва СРСР проти репресій інтелігенції. Цей підпис коштував багато — Галину Севрук виключили зі Спілки художників, а її роботи 20 років не хотіли бачити в жодному виставковому залі.

Сьогодні ж її графіка та живопис представлені у Музеї шістдесятництва.

“МАМА ВСЕ ЖИТТЯ СПІЛКУВАЛАСЬ РОСІЙСЬКОЮ”

...Заходжу до Галини Сильвестрівни, аби супроводити її до церкви. Її двокімнатна квартира — у багатоповерхівці навпроти Міністерства оборони України. “Два місяці тому впала важко, ще ніколи так не падала”, — зітхає жінка. Вона — у квітчастій довгій сукні, волосся закручене в пучок. Складає до маленької чорної сумочки гаманець, окуляри, мобільний телефон.

Бере дрібні гроші на милостиню. “Маєте можливість допомагати іншим? Яка у вас пенсія?” — запитую. “2500 гривень. Мені отак вистачає”, — Галина Сильвестрівна піднімає руку вище голови.

/storage/2019/08/12/image/md_L7gc_p1380693.jpeg

Сьогодні графіку та живопис мисткині можна побачити у Музеї шістдесятництва.

“У 80 років я пішла на пенсію, перестала ліпити, бо не було де, — розповідає. — Працювала в керамічній майстерні в Національному заповіднику “Софія Київська”, та її вже немає...”

Йдемо. Жінка спирається на паличку, часто перепочиває. У бесіді дорогою до церкви згадує дитинство.

“У 1930 році, коли мені був рік, ми переїхали до Харкова, батька туди перевели на роботу, — згадує Галина Сильвестрівна. — Там нас і війна застала. Ми помирали з голоду. З мамою збирали картоплю, що залишилась на полі.

Мама багато розповідала про мого прадіда Івана — архітектора, що побудував близько 30 церков у Києві. Його брат Василь відвідав 29 країн світу, залишив спогади. У нас у сім’ї було дві реліквії — ці спогади та велика Біблія, подарована моєму діду.

Він був юристом у знаменитій справі Бейліса (сфабриковане звинувачення єврея у вбивстві християнського хлопчика. — Авт.). Біблія була у футлярі з червоного дерева. Ми з сестрою любили її роздивлятись. Та, на жаль, під час голоду в Харкові мама проміняла книгу на дві паляниці”.

Витираючи вологі від сліз очі, жінка продовжує розповідь: “Тікаючи від німців, наша сім’я розділилась — я з батьком у Шишаки Полтавської області, а мати з сестрою подалась у Чернігівську область.

Я хотіла до мами. Батько мене не пускав. “Буду запирати в хаті”, — казав. І я втекла шукати маму. У 12 років босонога пройшла 50 кілометрів. Знепритомніла біля Полтави...”

Дівчинці пощастило: люди допомогли їй дістатися до Харкова, до тітки, а звідти — і до матері. Згодом до них приїхав батько та забрав у Шишаки. Та село у 1944 році спалили німці. Родина оселилася у Чорнухах Полтавської області.

“Моя старша сестра гарно малювала, у мене здібностей було менше, втім я все одно робила це із задоволенням. І рвалася до Києва. Відчувала, що реалізую там потенціал”, — каже пані Галина. У столиці Севруки житла не мали. 12 років мешкали у монастирських келіях. Аж у 1959-му переселилися до теперішньої квартири.

“У 1960-х роках відбулось моє становлення, осмислення мого життя та країни, в якій живу, — згадує Галина Сильвестрівна. — Мама все життя спілкувалась російською. Та я зрозуміла, що художник не може не знати мови, історії, культури рідної країни. Разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Зубченко почала вчити українську. Нам Леоніда Світлична (дружина письменника Івана Світличного) давала писати диктанти”.

“КОЖНА ЛЮДИНА — І ЗЛА, І ДОБРА”

...До церкви йдемо аж півтори години. Дорогою кілька разів зупиняємось — художниці важко. Галина Сильвестрівна із 23 років хворіє на суглобовий ревматизм. “Зараз мені ніби струм пронизує усі пальці, кричу уві сні. Добре, що сама живу, ніхто не чує”, — зітхає.

Із чоловіком пані Галина розлучилася після п’яти років спільного життя. Син Андрій — хімік, доктор наук, працював в Інституті фізичної хімії, нині на пенсії. Одна онучка працює економісткою в Києві, інша — мистецтвознавиця, живе у Франції, пише докторську про шістдесятників.

...Заходимо до Свято-Покровського храму. Тут людно, співають “Отче наш”.

“До церкви треба йти пішки, а не їхати. Це ж як проща. Ми мусимо докласти зусиль, — каже пані Галина. — Віра в мене була завжди. Та лише у 55 прийняла хрещення. Перед тим почала ходити до церкви. Кожна людина — і зла, і добра. Сама обирає, якою їй більше бути...”

Свято-Покровська церква належить до ПЦУ. На престольне свято сюди приїздив на службу патріарх Філарет.

Згадуючи про нього, художниця хитає головою: “О, тепер томос йому не потрібен. Хоча мене це не здивувало. Адже моя Льоля (Леоніда Світлична. — Авт.) його терпіти не могла. Її мама жила по сусідству з Філаретом. Казала, що він такий сибарит. І от проявилися його самолюбство, пиха та гординя”.

Коли повертаємося з храму, сонце вже припікає. Біля під’їзду зустрічаємо сусідку Галини Сильвестрівни. “Добрий дєнь! С празднікам!” — каже та.

Цікавлюся, як художниця ставиться до нового закону України — “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

“Добре, — каже пані Галина. — Нехай привчаються російськомовні. Мама не приймала мій перехід на українську. Казала: “Ти нас усіх погубиш”.

Я із сестрою часто сварилася через мову, бо вона була чисто “радянською”. Онуки також російською спілкуються в побуті, хоч знають українську. Мабуть, це перехідний період. Та гірко, що він існує”.

“ХОТІЛИ ВІДІЙТИ ВІД МОСКАЛІВ”

...Заходимо в квартиру. Пані Галина ставить воду на каву. На кухонній шафці висить список із продуктами, які можна та не можна їсти.

Показує на лічильник електроенергії в коридорі: ще один раритет. “Якось у 60-х Женя, знайомий, приїхав до мене в гості. Не вірив, що у квартирі можливе прослуховування. Як побачив на лічильнику “жучок”, добряче здивувався. А коли нас не було вдома, то кагебісти ходили у квартирі та шукали все, що їм потрібно”, — згадує Галина Сильвестрівна.

Вітальня художниці сповнена спогадами: керамічні фігурки, засушені троянди й пензлики у вазах, фотографії Івана Світличного та В’ячеслава Чорновола. На столі під склом — знімки дітей та карта України.

/storage/2019/08/12/image/md_7XyW_p1380735-2.jpeg

У вітальні Галини Сильвестрівни — близько 50 творів мистецтва.

“У 60-х роках мало хто розумів, якою має бути незалежна держава. Але ми хотіли відійти від москалів. Скільки вони нам пакостей зробили! І роблять, і робитимуть, поки не знищать себе або нас”, — зітхає пані Галина.

Згадує, як одного дня йшла на роботу в майстерню, а кагебісти зупинили її посеред вулиці та повезли до себе.

“Мене посадили навпроти чоловіка, він ставив питання про віднайдені в мене літери у пляшці. Її мені дав Іван Світличний, — каже жінка. — Сказав, щоби зберегла. Там були свинцеві букви для друку самвидаву, які В’ячеслав Чорновіл передав зі Львова... Цілий день допитували, але я не розповіла.

/storage/2019/08/12/image/md_a7lU_p1380675.jpeg

“Синій птах” — улюблена картина художниці, яку вона створила 1966 року.

Вигадала, що мій співробітник із майстерні на Андріївському узвозі показав вхід у підвали, де раніше були друкарські верстати. Я буцімто там шукала камінці для мозаїки, так і шрифт знайшла. Після цього мені з колегою зробили очну ставку, я її витримала мовчки. Кагебістів задовольнила моя відповідь. За інших обставин могли сім років таборів дати... Але Бог мені допомагав. Я дуже щаслива в житті”.

На столі у кімнаті помічаю “Лебеді материнства” Василя Симоненка. “Я й досі читаю Симоненка, Стуса”, — каже художниця, вловивши мій погляд, і радить мені прочитати “Феномен України” Олексія Братка-Кутинського — книжку про нашу давню історію, яку слід знати.

/storage/2019/08/12/image/md_yHUb_p1380797.jpeg

На робочому столі мисткині — багато книг. Серед улюблених авторів — Василь Симоненко, Василь Стус.

“Якщо живеш у цій країні, то люби її. А ні — то тікай звідси, — озвучує своє кредо Галина Сильвестрівна. — Сумління є частиною божественної сили, що закладена в людині. Його можна розвивати. І це здатне витягнути Україну з ями”.

Нагадаємо, газета “Експрес” розпочала спецпроект “Шістдесятники. Люди-промені”. Перший текст із серії розповідав про те, як сьогодні живе Валерій Шевчук — класик української літератури, автор 170 книжок.

Люди, яким ми присвятили цей проект, — ті, чиї характер, воля, жертва дали Україні шанс не розчинитися у радянському болоті. Як живеться їм сьогодні? Чи віддячили ми їм належно? Про що вони мріють? Читайте у текстах спецпроекту “Експресу”.

Дивіться також відео про те, як українець Возняк допомагав Джобсу створювати Apple.

Подробиці
Фото зі сторінки ВАКС у FB

Яку суму той пропонував за "працевлаштування" і скільки років проведе за гратами.

25.09
Подробиці
Фото зі сторінки МОЗ у facebook

Тим часом у державі послаблюють карантин. А також планують скасувати заборону на в'їзд для іноземців.

25.09
Подробиці
Кабмін скасував пенсійний збір при купівлі першого житла

Раніше до бюджету треба було сплатити 1% від вартості помешкання.

25.09
Подробиці
Фото з офіційного сайту ФК Рієка

Обидва дебютанти євроарени вчинили опір іменитішим суперникам, але програли з однаковим рахунком 0:2.

25.09
Подробиці
Фото зі сторінки Романа Костенка у FB

Стало відомо, що СБУ таки збирала докази щодо злочинів найманців РФ незадовго до їх затримання в Білорусі.

24.09
Судові історії

Жінка та її співмешканець спершу на суді визнали свої вчинки, а потім забрали слова назад. І нині досі на волі.

24.09
Подробиці
Фото nord-stream2.com

Які нові перешкоди з'явилися у Кремля на шляху до завершення будівництва газогону.

24.09
Подробиці
Фото thedigital.gov.ua

Електронний документ має таку саму юридичну силу, як і паперовий.

24.09
Люди і проблеми
Фото pexels.com

Укус навіть одного чи двох шершнів може загрожувати небезпечними для здоров'я і життя наслідками, кажуть в ДСНС.

24.09
Подробиці
Фото з офіційного сайту ФК Динамо

Найкращим гравцем матчу визнано капітана "Динамо" Сергія Сидорчука, найгіршим - Романа Безуса з "Гента".

24.09
Люди і проблеми
Повістка для офіцера: подробиці осіннього призову

Призову підлягають офіцери запасу віком до 43 років.

24.09
Подробиці
Фото зі сторінки Міносвіти у facebook

Однак це правило діє лише у тому випадку, якщо у дистанційному форматі проводяться понад 50% уроків.

23.09
Здоров'я

Лікарі-сексологи кажуть, що іноді андропауза в чоловіків настає навіть у 30-річному віці.

23.09
Люди і проблеми
Фото wikimedia.org

Тепер готують законодавчі зміни для більш широкого використання поліцією таких засобів.

23.09
Подробиці
Фото policja.pl

Матір чоловіка стверджувала, що він загинув рік тому під час аварії на Київському водосховищі.

22.09
Подробиці
20 днів під землею. У Кривому Розі тривають протести шахтарів

Здоров'я гірників погіршується, адміністрація підприємства на поступки не йде.

22.09
Подробиці
Фото зі сторінки Олександра Юрченка у FB

"Поки триватимуть вибори, очевидно, що він буде під слідством, як тільки вони завершаться, має всі шанси вийти", - вважає політолог Сергій Таран.

22.09
Подробиці
Фото wikipedia.org

Громадськість на висловлювання заступника глави української делегації в ТКГ вибухнула обуренням.

22.09
показати більше