Цей твір вважають одним з найуспішніших в українській літературі. Тож недаремно режисери Ахтем Сеїтаблаєв та Джон Вінн обрали саме його для створення фільму. Кіноверсію представили два тижні тому. Цікаво, що думають про фільм селяни? І як загалом тут живуть?
...Навколо села Тухля, що розкинулося біля річки Опір, височать гори. На одній із вершин — 12-метрова фігура Захара Беркута. Її витесав із дуба місцевий майстр ще у 1980-х. Саме на цій горі, за легендою, похований мудрець.
Однак чимало українців називають горою Захар Беркут місце, з якого катаються на лижах — воно розташоване за декілька кілометрів від Тухлі у селі Волосянка.
“Ті з Волосянки вкрали у нас легенду! — нарікає жінка, яку зустрічаю в селі. — До нас туристи їдуть і питають, де тут гора Захар Беркут. Ми їм показуємо нашого Захара, а вони: “Е-е-е ні, то не там!” Але ж Захар Беркут жив у нас! І похований він на он тій горі! Вона і названа на його честь”.
Сьогодні в Тухлі мешкає майже 2 тисячі людей. Туризм у селі майже не розвинений, хоч неподалік — популярні гірськолижні траси.
“Люди у нас працюють переважно у школі, у садочку”, — розповідає голова сільської ради Андрій Ткачик. Зайняті місцеві також на залізниці та чотирьох деревообробних підприємствах, що працюють у селі. Багато людей виїхали на заробітки.
ФРАНКА — НА МЕТАЛОБРУХТ
Разом із сільським головою ідемо до криниці, з якої, за переказами, пив воду Іван Франко. Поруч з колодязем — погруддя Каменяра, зроблене з гіпсу. Декілька років тому тут стояв Франко з бронзи. Та хтось його викрав і здав на металобрухт... Неподалік від погруддя — смітник. Сільський голова хитає головою: мовляв, місцеві так “господарюють”, і нічого ти їм не зробиш. Тут же стоїть витесаний із каменю Захар Беркут з односельцями. Поруч — символічний камінь, яким тухольці нібито перегородили річку і втопили у ній монголів. Селяни кажуть, що нової кінострічки про своє село ще не бачили. “А що за кіно?”, — питає мене пані Марія, яка в дворі порається біля квітів. Показую їй рекламний тизер. Жінка уважно роздивляється.
“І де тут Захар Беркут? — питає. — Молоді зараз читати не дуже хочуть. То нехай хоч подивляться кіно”.
Місцеві не розуміють, чому режисери фільму до них не приїхали. “Що то за Карпати тут показані? Он у нас які краєвиди! Чому б то не зняти з нашими людьми? От я би знялася у кіно!” — каже жителька Тухлі.
ПРОРОЦТВО МУДРЕЦЯ
“Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас”, — каже Захар Беркут у повісті Івана Франка.
На прапорі Тухлі зображено ланцюг, який тримав у руках Захар Беркут на знак єдності громади. А на гербі — зелені гори й орел — птах, що любить волю. Дехто із сучасних тухольців був на Майдані від першого і до останнього дня.
Голова сільради рік і три місяці служив у зоні АТО-ООС. Під час цьогорічних парламентських виборів між громадою єдності не було. Голоси розділилися. А восьмеро із села проголосували за “Опозиційний блок”, чим дуже розгнівали односельчан.
Насамкінець тухольці розповідають мені, що 12 років тому Захар Беркут дав їм пророцтво. Тоді у дерев’яну скульптуру на горі влучила блискавка.
“Розбила ланцюг єдності, відбила Захару Беркуту шестиметрову руку, — каже Андрій Ткачик. — Щоби відновити скульптуру, треба її демонтувати. А ми зробити цього не можемо. Адже попередня влада дала дозвіл на встановлення там вишок оператора мобільного зв’язку. І ми не можемо виїхати туди краном — бо лінії йдуть через гору”.
...Піднімаюся до ймовірного місця спочинку старого мудреця. Які чудові краєвиди! Поруч зі мною — 12-метровий Захар Беркут. З однією рукою. Не може знову підняти до неба ланцюг єдності.
Читайте також інтерв'ю з Мирославом Слабошпицьким.