Краще обирати не те, що буде, а те, що має бути

Сьогодні я можу знати про те, що буде, більше, ніж тоді знала зашорена і сформована радянською системою моя сім'я. В мене є думка, що я можу досліджувати, дізнаватися, відповідально і критично ставитися до інформації, чергувати і перевіряти джерела, аналізувати – і в такий спосіб обирати те, що буде краще. Але я також знаю, що багато в чому це лише ілюзія.

Катерина Бабкіна, письменниця
Катерина Бабкіна, письменниця

Коли мені було майже п’ять, моя родина жваво обговорювала референдум про вихід України з Радянського Союзу. Треба сказати, "за незалежну Україну" серед нас всіх виступала лише тітка, а всі інші її за це дзьобали. Їх (нас?) в принципі можна було зрозуміти: родина жила на Західній Україні в період дуже активної, але не найкращої за спрямуванням діяльності Народного Руху. "Бий москалів", "Ганьба", "Геть", "Москаляку на гілляку" — не найкращі речі, котрі можеш почути замість "здрасті". Дідусь, тим паче, викладав науковий комунізм (тут реально фейспалм) в одному з найбільших місцевих вишів, а мама була вчителькою російської мови і літератури.

У домашніх розмовах і суперечках, часто на підвищених тонах, напередодні голосування мене найбільше захоплював факт, як дорослі говорили про те, що буде, якщо вони вчинять так чи отак. Про те, що буде — розумієте?

Тобто, — здавалося мені, — вони знають. Я ніколи не забуду радісного збудження, пов’язаного з цим відкриттям нової людської можливості, і нестерпність очікування — коли і я вже знатиму, що буде в майбутньому? Коли-коли-коли?

Майбутнє як щось, на що треба зважати, бісило мене уже тоді. Я уже тоді починала спостерігати за своїми реакціями і знала, що якщо щось запланували, — поїздку на природу, похід в гості до песика (насправді до маминої подруги, де, до речі, була інша дівчинка плюс-мінус мого віку, щоби гратися разом — але для мене це був похід до песика) чи купити надувну зебру в Дитячому Світі, — але план не реалізувався, то я почувалася дуже, дуже погано. Я страждала.

Коли тобі майже п’ять, твої плани наламуються постійно. На вулиці випадає дощ замість хорошої погоди, замість поїздки на природу дорослі лишаються вдома, бо треба консервувати огірки, які підкинула сусідка, хазяї песика передумують запрошувати гостей, бо в них хтось захворів, а надувні зебри закінчуються в Дитячому Світі, і їх ніколи, ніколи більше туди не завозять. Я потерпала від цього постійно. Взагалі-то, я часом потерпаю від цього дотепер.

Тоді, в мої майже п’ять, Україна проголосувала за вихід. Було це правильно? Безперечно. Було це погано? Однозначно. Навіть не погано — це було те інше слово, теж на "п", яке я не можу тут написати. І ще, що гірше, — було все дуже, дуже довго.

Якби люди, котрі, як моя тітка, голосували за вихід із Союзу (дякую їм, кожному, користуючись нагодою), справді знали, як буде, і були сповна розуму — вони би, звичайно, зробили інший вибір. Принаймні більшість із них. Ті, кому би сказали, що їх поріжуть, розстріляють чи заб’ють кийками до смерті за те, що вони випадково налагодять якесь успішне діло; ті, хто би знав, що їх та їхні сім’ї катуватимуть у власних оселях власною праскою в пошуках грошей та коштовностей; ті, кому би сказали, що вони залишать п’яти- , десяти- чи п’ятнадцятирічних дітей і виїдуть за кордон працювати прислугою (в кращому випадку) зі своїми вищими освітами, бо це буде єдиний спосіб цих дітей прогодувати; ті, хто би знав, що не отримуватиме заробітної плати впродовж двох, трьох, п’яти років, не зможе адаптуватися, зіп’ється і помре безхатьком; ті, хто мав багато заощаджень "на книжці" і плани на них — дача на морі, квартири дітям, машина, піаніно, відеомагнітофон і знав би, що всі ці заощадження просто зникнуть, щоби ніколи не повернутися; навіть моя тітка, якби вона знала, що внаслідок ситуації, яка послідує за вибором, її син виявиться ошуканим і підставленим власниками бізнесу, на який він працював, а далі — фізичний тиск, роки переховування і кримінальні провадження, а її маленька племінниця житиме в таких умовах, що захворіє, і з огляду на поточний стан медицини ніхто їй не допоможе й вона залишиться із важкою хронічною хворобою на все життя — чи вибрала би вона це? Чи проголосували би за вихід з Радянського Союзу, де було погано, але зрозуміло? Ті, хто проголосували, якби знали, які саме десять років руїни за цим послідують, і зокрема, якби знали про те, скільки життів ці десять років зламають і зруйнують назавжди — єдиних і неповторних життів, без другого шансу? І що, можливо, це будуть саме їхні життя?

Та ніколи.

Мені хочеться думати, що сьогодні я можу знати про те, що буде, більше, ніж тоді знала зашорена і сформована радянською системою моя сім’я. Я навіть можу зважати, що неосвічені, сформовані страхом, насиллям і пропагандою люди все ще нікуди не ділися з країни, і робити поправку на них, щоби передбачити те, що буде. В мене є думка, що я можу досліджувати, дізнаватися, відповідально і критично ставитися до інформації, чергувати і перевіряти джерела, аналізувати — і в такий спосіб обирати те, що буде краще.

Але я також знаю, що багато в чому це лише ілюзія.

Пам’ятаю, в перші дні Майдану 2013, здається ще до побиття студентів, я давала коментар одному з провідних видань країни про своє ставлення до подій і чесно сказала, що зміни й зрушення, які ми зараз розпочинаємо, потребують не року і не двох, а можливо десяти або двадцяти на те, щоби реалізуватися, і що більшість людей, котрі тут зараз натхненні єднанням (за спиною в мене був переповнений Хрещатик, Майдан і залюднена Володимирська гірка) будуть зневірені, розчаровані та озлоблені, бо люди хочуть здійснення своїх планів та бажань от уже, а це не ті плани та бажання, які можуть здійснитися негайно. І ще я сказала, що на шляху до цих змін, яких ми прагнемо, буде повний п — той самий п, який я уже згадувала в цій розповіді.

Якби людям на Майдані в 2013 сказали про зруйновані міста на сході, про дітей, жінок і цивільне населення, розірване, згвалтоване, пограбоване чи просто поховане під руїнами російських атак, про окупований Крим і тисячі людей, які втратили майно, житло, бізнес, та навіть якби їм просто сказали про побитих студентів, журналістів і розстріляну Небесну Сотню, вони би зразу пішли додому. Чесно вам кажу.

Але вони не знали.

І не пішли.

І це було правильно.

Ми живемо зараз радше у безнадійний час. Вибираючи політику, владу, напрямок руху, з тими вихідними даними, які є, ми розуміємо, що буде радше складно, радше погано і може навіть п. І ми маємо дедалі більше інструментів, щоби аналізувати, вивчати і знати про те, що буде.

Але сенс в тому, що краще обирати не те, що буде (адже воно буде все одно), а те (і це найскладніша й найправильніша частина), що має бути. Постійно, послідовно, виважено і довго.

Бо тільки так маємо шанс, що те, що буде, буде як має бути.

Cпорт
Фото instagram.com/sofiiaiaremchuk

Софія Яремчук каже: “Як рвонула зі старту, так більше жодної суперниці й не бачила”.

16.12
Здоров'я

Через які зміни в оці короткозора людина не може чітко бачити предмети на віддалі? І як вберегти очі? Відповіді на головні запитання.

15.12
Здоров'я
Фото depositphotos.com

Цей текст про стандарти майонезу та те, як обрати справді якісний соус.

15.12
Люди і проблеми
Фото надав Тарас Сенів

У селі Соколів Бучацького району місцеві жителі взялися самотужки відновлювати виїзд з села.

15.12
Cтиль життя
Фото depositphotos.com

У деяких регіонах у день весілля молода пов'язувала на шию молодому хустку, і він з нею ходив цілий вечір - це означало, що тепер чоловік належить їй.

14.12
Cпорт
Фото сторінка НОК у facebook

Роман Гладиш каже, що тренується щодня, накручуючи від 50 до 150 кілометрів.

14.12
Подробиці
Фото mvs.gov.ua

Кого підозрюють правоохоронці і чому їхні версії називають непереконливими.

13.12
Політика
Фото Павла Лозинського

Лідер РФ не вперше вдається до погрозливих аналогій: мовляв, на Донбасі може повторитись трагедія, яка сталась у 1995 році в Боснії та Герцеговині. Що відбулось у Сребрениці, яка роль українських миротворців у тих подіях, і як Росія досі не визнає цей злочин геноцидом.

13.12
Судові історії

"Вона сама могла згвалтувавти кого завгодно", - казали свідки зі сторони кривдника.

13.12
Люди і проблеми

26-річнинй та 28-річний хлопці п'ять років судяться з ДМСУ за право отримати паспорт громадянина України. Утім правова колізія не дозволяє наразі цього зробити.

13.12
Подробиці
Фото depositphotos.com

Подробиці перегонів і що означають їхні результати для Європи.

13.12
Cпорт
Фото зі сторінки Андрія Шевченка у facebook

Згідно з оцінкою німецької компанії Transfermarkt, команда Андрія Шевченка випередила лише збірні Туреччини, Уельсу, Швеції, Чехії та Фінляндії

13.12
Подробиці
Статус УБД для добровольців: подробиці нового закону

Який саме механізм надання статусу передбачено новим законом? Та які пільги і соцгарантії отримають добровольці?

13.12
Cтиль життя
Фото Євгенія Кравса

Андрія наші предки вважали покровителем шлюбу, тож саме у ніч з 12 на 13 грудня популярними були ворожіння, пов'язані з заміжжям.

12.12
Подробиці
Фото wikipedia.org

Що саме передбачають затверджені документи і чи готовий їх підписати Дональд Трамп?

12.12
Подробиці

У Києві визначили номінантів антипремії “Це яйце”. Президента України "нагородили" за те, що назвав українських жінок "брендом".

12.12
Подробиці

Медики діагностували отруєння невідомою речовиною. Найімовірніше, це була цикута.

12.12
Історія
Томас Едісон в робочому кабінеті

Навіщо винахідник витратив сотні тисяч доларів для пошуку спеціального сорту бамбуку і якою фразою розпочалася історія звукозапису.

11.12
Подробиці

Убивці курки призначили 5 років позбавлення волі з однорічним іспитовим терміном. Хтось вважає цей вирок надто суворим. Утім зоозахисники та психологи заперечать - які в них аргументи?

11.12
Подробиці
Фото УНІАН

Про резолюцію Генасамблеї ООН, переговори українського уряду із високопосадовцями ЄС у Брюсселі і месидж Майка Помпео Сергію Лаврову.

11.12
Здоров'я

Медики кажуть: зараз у лікарнях дуже багато хворих, які мають хвороби серця і дуже чутливі до перепадів атмосферного тиску.

11.12
Здоров'я
Фото Світлани Русіної

“Мотивація - основний критерій успіху реабілітації”, - каже реабілітолог Микола Вахрамєєв.

10.12
Подробиці
Фото president.gov.ua

Про що домовились лідери Франції, Німеччини, України та РФ.

10.12
Судові історії

На суді вона своєї вини не визнала, але свідки сказали інакше.

10.12
Подробиці
Фото зі сторінки René Thomas у Facebook

Українці Парижа розповідають про перебіг протестів та настрої страйкарів.

09.12
Подробиці
Фото зі сторінки Георгія Ліхтаровіча у Facebook

Президент Білорусі після переговорів з лідером Кремля був небагатослівним, а от громадяни країни не стримувались у своїх протестних гаслах. Подробиці.

09.12
Подробиці
Фото Сабіни Ружицької

Журналістка "Експресу" побувала на танцях для пенсіонерів, аби довідатись, що приваблює стареньких у такій розвазі.

09.12
Cпорт
Фото зі сторінки Валентини Семаль у facebook

Спортсменка розповіла "Експресу" про бій із росіянкою, стипендію 4 тисячі доларів та те, чому задушливий прийом - це набагато краще, ніж больовий.

09.12
показати більше