Нещодавно міністерка освіти Ганна Новосад заявила, що з 2021-го року математика стане обов'язковим предметом для ЗНО. Вона зазначила: "нам потрібно усвідомити, що є проблема в математичних знаннях". Мовляв, діти погано знають математику і мають дуже низькі результати з цієї дисципліни. Пані Новосад знайшла пояснення такому прикрому факту: "діти, коли вони щось не розуміють, спочатку цього бояться, а потім ненавидять".
Мушу принаймні частково погодитися з пані міністеркою: чимало дітей і справді не розуміють і тому ненавидять математику. Але не впевнений, що запровадження обов'язкового підсумкового тестування з цієї дисципліни змінить ситуацію на краще. Радше навпаки: учні, яким математика давалася погано, почнуть її ще більше боятися і ще сильніше ненавидіти.
Річ у тім, що такою є людська природа: комусь точні науки даються завиграшки, а хтось і з-під батога не може їх вивчити. Я належу до останніх, і впродовж усіх шкільних років алгебра була для мене нічним кошмаром. Я зі шкіри пнувся, щоб вивчити її, зубрив і старанно виконував усі приклади, в старших класах навіть ходив до репетиторки, безбожно списував, але все одно на контрольній мене обдавало холодним потом і оцінка виявлялася не відмінною. У підсумку я змирився з тим, що це просто не моя наука, і тихо її зненавидів.
Хоча, можливо, проблема була не так в мені, як у практичності застосування отриманих математичних знань. Бо все те, що я так щиро ненавидів у школі, так і залишилося за партою: більше ніколи в житті не довелося мені множити дроби, застосовувати знання про тангенси, косинуси й гіпотенузи, доводити теореми чи цитувати аксіоми, підносити числа до степенів чи розраховувати коефіцієнти квадратного рівняння. У звичайному житті в пригоді стають якісь найбільш базові математичні дії: додавання, множення-ділення, але й це в епоху смартфонів із вбудованими калькуляторами є справою кількох секунд.
Тільки не подумайте, що я проти математики! Як на мене, вона обов'язково має бути в шкільному курсі, але зовсім в інших обсягах і за іншою методикою викладання. Бо учням, яким точні науки даються важко, алгебра занадто складна. Натомість ті школярі, які з насолодою лускають найскладніші рівняння, воліли б мати поглиблений курс. Тож вихід є і його давно застосовують: створити окремі класи для дітей, які люблять математику і саме з нею чи дотичними сферами хочуть пов'язати своє майбутнє, а іншим дати спрощений базовий курс (читай — спокій).
Якщо пані міністерка хоче, щоб українські школярі знали математику краще, то їй треба не ще одне обов'язкове тестування додавати, а змінити методику викладання, зробити її цікавішою й наближенішою до практичних потреб людини.
Та й, зрештою, чому саме математика, а не, скажімо, біологія чи географія так хвилює пані Новосад? Невже вивчення математики зробить Україну розвиненішою й багатшою? Сумніваюся, бо принаймні протягом останніх двадцяти років найпопулярнішими факультетами в Україні були юридичний і економічний, а саме з верховенством права і розвитком промисловості в нашій країні якраз і найбільші проблеми.
Щось мені підказує, що насправді йдеться не так про математику, як про бажання започаткувати щось нове, оголосити якісь зміни, іншими словами — імітувати реформи, адже саме на це є величезний запит суспільства. Хоча, судячи з того, як у передвиборчий період у штабі нової влади легко вирахували 4 тисячі доларів середньої зарплати для вчителя, з математикою в нас справді проблеми.
Дякуємо, що прочитали цей текст в газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.