Українцям потрібен день власної Перемоги

Датою може бути й має стати той день, коли регулярна російська армія покине окуповану частину українського Донбасу.

Андрій Кокотюха, письменник
Андрій Кокотюха, письменник

Деякі відомі факти щороку напередодні 9 травня треба повторювати українцям, які досі живуть в координатах російсько-радянського “Дня Победы”.

Наприклад, що капітуляцію Німеччина підписала днем раніше, 8 травня 1945 року. Й приймали її, крім маршала Жукова, також американські, англійські і французькі вищі офіцери. Або – що офіційно День Перемоги в СРСР почали відзначати двадцять років потому. А до 1965-того від фронтовиків влада старанно відверталася. Чи ось таке: вже за рік після закінчення війни частину ветеранів, передусім інвалідів, фактично відловлювали й ізолювали в спеціальних закладах – вояки-переможці перебували в принизливому стані, без медичного нагляду, без роботи, в злиднях. Своїм виглядом вони, на думку влади, ганьбили країну-переможницю.

Окремо слід нагадати: на території України, передусім Західної, війна тривала до середини 1950-тих років. Повстанці й підпілля воювало з радянською владою, як раніше – з німецьким окупаційним режимом. У протистоянні з нацистами Українська Повстанська Армія не діяла спільно з Червоною. Загалом війна на українських землях почалася від 1917-того. Головний ворог протягом наступних десятиліть лишався тим самим – радянська влада, її регулярна армія та ВЧК-НКВД-КГБ. Тобто, на нашу землю приходили німці, поляки, румуни, угорці, італійці. Воювали українці з ними також. Проте їх одного разу побороти вдалося. Агресивну войовничу Росію – ні. Тому завершилася згадана війна, на жаль, черговою поразкою для українського народу. І знову той самий ворог вже п`ять років як напав та вбиває.

Вже за рік після закінчення війни частину ветеранів, передусім інвалідів, фактично відловлювали й ізолювали в спеціальних закладах.

Через те говорити в нинішніх українських умовах про якийсь День Перемоги – щонайменше помилка. А загалом 9 травня вже давно використовується Росією для політичних провокацій, розпалювання ворожнечі, водночас – ходи карикатурних "безсмертних полків" та неодмінних телевізійних концертів. Де артисти, котрі або гастролюють в Росії, або репрезентують її, виконують одні й ті самі військові пісні, які до українського війська не мають жодного стосунку. Зате вповні виконують свою пропагандистську функцію: Росія – батьківщина наших перемог.

Держава Україна повинна мати в календарі власний День Перемоги. Датою може бути й має стати той день, коли регулярна російська армія покине окуповану частину українського Донбасу. Про Крим не забуваємо, але там буде зовсім інша дата – пов`язана з поверненням півострова Україні й корінному населенню – кримським татарам. Ці українські громадяни вже точно не повинні святкувати день радянської перемоги. Бо вони, як українці та інші народи, потерпали від її наслідків. І відчувають їх на собі досі.

І наостанок ще декілька прикметних фактів. Нещодавно у соцмережі Facebook поширили архівну копію листа, адресованого заступнику міністра внутрішніх справ СРСР генерал-полковнику Іванові Сєрову. Під цим документом, датованим березнем 1948 року, підписався генерал-майор Георгій Добринін, тогочасний начальник Головного управління таборів (ГУЛАГ) СРСР.

З біографії цієї людини дізнаємося: з серпня 1945-того по вересень 1947-мого товариш Добринін служив у так званому "радянському секторі" переможеної Німеччини, де керував оперативним сектором НКВС. Займався, в тому числі, колишніми німецькими концтаборами.

Виявив там багато різного майна, придатного для подальшого використання. Щоб добро Бухенвальду не пропадало, хазяйновитий товариш Добринін своїм листом рекомендував керівництву в особі товариша Сєрова передати його на баланс ГУЛАГу. Разом – увага! – із бараками, які треба розібрати, вивезти з Німеччини і потім наново зібрати вже на радянській території. Аби – це вже від себе, - населити ці бараки "ворогами народу", яких після війни в СРСР не поменшало.

Не перший рік напередодні 9 травня звучить фраза невідомого авторства про "день перемоги ГУЛАГу над Бухенвальдом". Або – "день перемоги НКВД над гестапо".

Наведений вище приклад наочно ілюструє й підтверджує правильність подібних думок. Хоча б тому, що незабаром після завершення Другої світової – це, до речі, сталося не в травні, а у вересні 1945 року, - ветерани, що воювали в Червоній армії, справді почали потрапляти в сталінські концтабори. Причина – забагато ляпали язиками про героїв-полководців, маршалів Перемоги й не забували при цьому згадати всує особисто товариша Сталіна. Незлим, тихим словом, як розумієте. А радянські в`язні німецьких концтаборів дуже часто опинялися після звільнення в радянських, бо полонені автоматично вважалися зрадниками.

Тому громадянам України бажано вийти з російсько-радянського "переможного" контексту. І відзначати разом із Європою День пам`яті та примирення 8 травня. Вірячи при тому в нашу - справді нашу! - велику Перемогу.

Найважливіше

19.05.2019
:
Дискусії
Фото УНІАН

Кого можуть зобов'язати декларувати доходи? Як це працює за кордоном? Які ризики втілення ідеї в Україні?

19.05
Політика

Ще після першого туру виборів Володимир Зеленський говорив про те, що Адміністрацію Президента треба перенести. Але не все так просто.

19.05
18.05.2019
Cтиль життя

Лідер гурту “Друга ріка” Валерій Харчишин своє 45-річчя відзначить за океаном.

18.05
Cтиль життя

Одного разу я ледь не спалила ліс, утім вогонь вдалося загасити самотужки. Щоправда, залишилась без куртки та кросівок:)

18.05
показати більше