Я вчився в російській школі — одній із двох у моєму рідному Ніжині, що на Чернігівщині. Загалом місто мало на той час чотирнадцять шкіл. Чому ж тоді батьки вибрали для мене місце навчання не з-поміж дванадцяти, а з-поміж двох? Бо більшість українських шкіл тоді була восьмирічками. Тобто пропонували неповну середню освіту.
"Російська школа" в радянські часи означала передусім російську мову викладання. А ще — можливість не вчити українську. І хоч укрмову й літературу в російських школах викладали (з другого класу), проте окремих учнів звільняли й від цих уроків. Досить було заяви від батьків, у якій вказано: дитина є етнічним росіянином (рідше вказувалося інше походження). Це означало, що під час уроків української, якщо вони були останніми, звільнені могли йти додому. Або ж приходити пізніше, якщо українська на порядку денному була першою.
Що цікаво, ми, не звільнені, мали в молодших класах підручники під назвою "Рідна мова", а ті, хто української не вивчав, — "Родная речь".
Цю практику витягнули з глибин пам'яті свіжі заяви очільниці Міністерства освіти України Ганни Новосад. На перший погляд, головна освітянка нарешті вирішила радикально навести лад у мові шкільної освіти. Вже з вересня поточного року школи, які в початкових класах навчали російською (таку можливість законодавство давало), перейдуть на українську. Вчителі російськомовних шкіл матимуть можливість підвищити мовну кваліфікацію, пройти перепідготовку, курси. Усе — коштом держбюджету. А діти з російсьмовних шкіл матимуть люфт на адаптаційний період.
Опоненти вже волають про насильницьку українізацію й чергове кричуще порушення прав. А якщо ідеологічний супротивник біситься, значить усе робиться правильно. Проте є одна обставина, котра породжує низку питань, непозбувно бентежить та ставить перемогу здорового глузду під сумнів.
"Рідна мова і література викладатиметься російською. Плюс є можливість факультативів та позакласного навчання. А початкова школа залишається рідною мовою", — заявляє пані Новосад. І далі мовби заперечує сама собі: "Нам зараз насправді важливіше підготувати вчителів, щоб вони були готові викладати державною мовою". Таким чином очільниця МОН розділяє дві мови: рідну й державну.
Нібито нема до чого присікатися. Мовну дискримінацію в Україні вигадали й просувають передусім російські пропагандисти та проросійсько налаштовані співгромадяни. На мову у побуті ніхто не зазіхає. Але ж ідеться про школу як, власне, держану установу, де навчання цілком логічно перевести на українську як державну.
Вона ж — рідна для переважної більшості українців. Свіжі опитування, проведені фондом "Демократичні ініціативи" та Центром Разумкова, показали: 70% із нас не підтримує надання російській статусу другої державної. Причому така сама кількість українців за те, аби російську вільно використовувати у приватному житті. Проте школа — державний заклад і це аж ніяк не приватний простір.
І вишенька на тортик: половина опитаних згодна з тим, що державні службовці в робочий час мають спілкуватися українською. Але ж вчитель, якщо йдеться не про приватні школи, — це, власне, державний службовець.
То яку ж мову вважає "рідною" Ганна Новосад? Якщо чіплятися до слів, то рідна мова українців — українська. Вона ж — єдина державна. З огляду на це, намір викладати "рідну мову" російською не вкладається в голові. Якщо ж не чіплятися, то пані міністр пропонує лишити початкову школу з російською мовою викладання. Принаймні ту її частину, що маємо зараз.
У чому прихований смисл, якщо з п'ятого класу діти все одно переходять на українську? Ймовірно, російську мову та літературу як предмети в школах залишать, викладатимуть мовою оригіналу. І саме її очільниця МОН іменує "рідною".
Відтак цей здогад підкидає інші питання. Зокрема, щодо статусу російської мови в системі української освіти. Колись Дмитро Табачник, будучи на посаді голови МОН, пропонував зробити її іноземною. Але так хитро, щоб для вивчення іноземної учні мали альтернативу: англійська, німецька, іспанська, французька чи російська. Нині Ганна Новосад визначила уроки російської як уроки "рідної". А якщо для частини учнів вона не рідна — від вивчення російської звільнятимуть, як колись звільняли від вивчення української? Й школярі зможуть прогулювати уроки в той час, як інші вчать Пушкіна з Лермонтовим.
У школі, де навчається мій син, уроків російської мови нема. Що не заважає дітям вільно володіти російською та вчити літературу в загальній програмі із зарубіжки.
Очільниця МОН уже заспокоює наляканих українізацією батьків: перевчитися з російської на українську дітям значно простіше, ніж, наприклад, з угорської. В цьому я Ганну Новосад підтримую. Але в такому разі навіщо залишати російську в початковій школі, якщо все одно потім доведеться перенавчатися?
Логіка процесу вимагає ухвалити лише два рішення. Перше — з 1 вересня 2020 року навчання в середній школі переводиться на українську як державну в 100% середніх шкіл. Друге, дещо складніше — визначитися нарешті зі статусом російської в Україні. Вона залишатися мовою побуту й приватного спілкування. Частково — і тут нема спротиву — може лишатися мовою ЗМІ. Натомість російську літературу цілком прийнятно викладати разом із іншою іноземною. Щодо окремих уроків російської мови як рідної… Боюся, такий підхід нагадуватиме описані вище радянські практики.