Про це пише "Експрес" з посиланням на історії двох біженок, розказані агентством CNN: одна з них не планує повертатись з Великої Британії додому, інша навпаки – повернулась до Харкова.
Історія біженки: вона не повернеться в Україну
34-річна Яна Фелос поїхала до Лондона лише з однією валізою, повною переважно дитячого одягу, та маленькою донькою. Це сталось у квітні 2022 року. "Я щойно почав нове життя з нуля", – згадувала жінка, яка втекла від повномасштабного вторгнення Росії, щоб жити з приймаючою сім'єю – на той час чужими людьми – яка запропонувала прийняти українських біженців.
Після майже трьох років війни ситуація перевернулася. Фелос каже, що їй нема до чого повертатися до України.
Вона родом з російськомовного регіону на сході України, але війна розколола ту маленьку громаду, яку вона залишила. Її бабуся до війни тимчасово переїхала до Білорусі, а потім залишилася, коли сталося вторгнення. Її батьки померли багато років тому. А деякі друзі з дому пішли тривожним проросійським політичним шляхом, сказала вона в інтерв'ю CNN у Лондоні.
Останнім зв'язком Фелос з Україною був її чоловік, але він не міг виїхати, і після того, як вона так довго перебувала за кордоном, вони нещодавно розлучились. "Він весь час говорив, що війна закінчиться... Почекайте трохи, почекайте трохи. Війна скоро закінчиться, і ми будемо разом", – сказав Фелос. Але вона давно втратила надію на те, що Україна коли-небудь буде достатньо безпечною, щоб виховувати там сім'ю.
Яна Фелос та її донька є одними з 6,8 мільйона українських біженців, які залишаються за кордоном, переважно в Європі, їхнє життя загрузло в невизначеності. Щодня вона думає про те, що буде, якщо британський уряд не продовжить її візу біженця у 2025 році. "Не існує такого поняття, як запасний план", – сказала вона.
Але сьогодні вона не має наміру повертатися в Україну і натомість хоче зосередитися на можливостях подарувати своїй 6-річній доньці Алісі світліше майбутнє.
Після війни можлива ще одна хвиля міграції, – Лібанова
Український уряд хоче заохотити біженців повернутись додому. Створене Міністерство національної єдності, якому доручено розробляти програми та стимули для заохочення людей за кордоном повертатися додому.
"Ми не можемо тиснути, підштовхувати людей повертатися. Я можу дати дуже гучний меседж українцям, які перебувають за кордоном, щоб вони приїхали і допомогли, працювали в оборонній промисловості, допомагали нашим воїнам, платили податки, підтримували Україну", – сказав президент Володимир Зеленський на жовтневій пресконференції.
"Кожен місяць "гарячого" етапу війни призводить до того, що все більше людей адаптуються за кордоном і більше руйнувань тут, тому менше людей повернеться", – сказала Елла Лібанова, професорка економіки, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України. І в найближчій перспективі, можливо, більше українців можуть виїхати.
"Якщо справи підуть зовсім погано, ми можемо побачити ще одну хвилю міграції після скасування воєнного стану - чоловіки підуть до своїх дружин і дітей", – сказала Лібанова в інтерв'ю CNN.
40-річна Вікторія Рибка з міста Харків на сході України провела перші кілька тижнів війни, ховаючись у підвалі зі своїми двома маленькими дітьми, а потім втекла з ними до Європи. Але в Німеччині одній з її дочок було важко спілкуватися в школі, а в іншої дочки розвинулося захворювання шкіри, яке, як вважають, пов'язане зі стресом. Лише через два місяці Рибка вирішила повернутися,
відчуваючи потяг повернутися до своєї роботи в поліції та до своєї родини. "Я не можу залишити свого чоловіка. Ми багато чого пережили разом", – розповіла Рибка.
За її словами, Харків у той час був моторошно порожнім, у ньому залишалися переважно чоловіки та люди похилого віку. Лише одна мати в їхньому будинку повернулася в перші дні війни, але з тих пір ще більше повернулися додому, коли школи знову відкрилися під землею. "Кожен робить свій вибір. Я зробила свій вибір – це мій дім", – визнала вона.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
