У кінці червня росіяни, після кількох місяців штурмів, зайняли Урожайне. А за кілька місяців до того — Старомайорське. Українські військові наполегливо боролися за їхнє звільнення під час контрнаступу 2023 року, проте цього року зрештою були змушені відступити, пише The New York Times.
Оборона Урожайного: українські бійці боролися в руїнах без оборонних споруд
Видання розповідає, як українські військові захищали населені пункти попри брак снарядів та зброї.
Втрата обох сіл "стала ударом для України, який стався на тлі нещодавніх російських успіхів на багатьох ділянках лінії фронту", і тому українська морська піхота "так наполегливо боролася, щоб звільнити їх під час кривавого контрнаступу".
Оборона цих сіл була надзвичайно складною. За словами 43-річного майора з позивним Карай, який брав участь у боях, населені пункти були повністю зруйновані, а цивільне населення евакуйоване.
"Бої відбувалися в руїнах, із підвалів. Окопів було кілька, але оборонних споруд не було, і побудувати їх було неможливо. Урожайне, яке складалося всього з двох вулиць, вже в червні було наполовину окуповане російськими військами. "Півтора місяця це було як бій між двома зграями собак", — описував ситуацію майор Карай.
“Стільки всього літало, поранених можна було евакуювати тільки вночі. Тож настав момент, коли не було сенсу тримати там людей”, — розповів військовий.
Ті бійці 58-ї бригади, які вижили після остаточного відступу, перебувають у госпіталі.
Український нацгвардієць Марк поділився історією про відступ з Урожайного
40-річний член Національної гвардії, який попросив назвати його лише на ім’я Марк, опублікував драматичну історію на платформі соціальних мереж X. The New York Times вдалося підтвердити його особу.
Отримавши наказ допомагати захищати Урожайне 8 липня, його підрозділ “зірвав куш”, – написав він.
Сховавшись у підвалі будинку, вони витримали чотири дні важкого російського бомбардування.
До 12 липня їхній будинок був обстріляний безпілотниками. Його командир попередив їх, що українська частина попереду відступила, а росіяни зайняли позиції в будинку навпроти. З першим світлом людям наказали відійти на іншу позицію, що вони безпечно зробили, коли розпочався новий обстріл.
Підрозділу Марка наказали відступати полями, оскільки дорога перебувала під контролем загарбників. Спочатку все відбувалося організовано, проте вже за кілька годин розпочався ворожий обстріл. Через годину він дістав поранення в обидві ноги.
“Безпілотники противника постійно кружляли над групами, що відступали, корегуючи ворожу артилерію”, – написав Марк. Через годину він потрапив під вибух і отримав поранення в обидві ноги.
“Я не міг продовжувати”, — написав він. “Зі мною був ще один поранений”.
“Єдине, чого я дійсно боявся, це те, що я більше не зможу побачити свою родину, — написав Марк. — Це було моєю головною мотивацією, коли я мав повзти по гарячій землі та стерні донецького степу під палючим сонцем і не здаватися”.
Щоб дійти до медпункту, йому знадобилося більше 12 годин.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
