Легендарний командир ЗСУ був на війні з 2014 року, командував десантниками, які останніми залишили Донецький аеропорт у січні 2015 року. З перших днів повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року захищав Київську область, згодом очолив 206 батальйон, що воює на сході та півдні України.
Кіборга Віталія Баранова називали "батьком"
Мер Бучі Анатолій Федорук повідомив, що у комбрига не витримало серце. "Після однієї з нарад в зоні бойових дій втратив свідомість. Реанімували всіма силами і засобами. Не змогли. Час прийшов", — написав Олексій Мочанов. Про це пише ВВС.
Журналісти видання пишуть, що підлеглі Баранова часто називали його "батьком". Про популярність і повагу серед військових він казав, що головне для нього — особистий приклад. "Метод у мене був простий — я особистим прикладом показував побратимам, як потрібно воювати. Брав до рук зброю і вирушав з ними на передові позиції. Обладнував передові спостережні пункти. Сідав за кермо автомобіля і вирішував питання забезпечення передових груп та брав участь в евакуації підбитої ворогом техніки. Постійно був в окопах і спілкувався з кожним солдатом, дякуючи їм за стійкість і мужність", — розповідав він.
Кіборг Віталій Баранов та бійці 90-го батальйону останніми залишили зруйнований Донецький аеропорт 23 січня 2015 року. У вересні 2015-го Віталій Баранов демобілізувався у запас ЗС України і очолив громадську організацію "Об’єднані війною. 90-й батальйон".
Про початок широкомасштабного вторгнення Віталій Баранов дізнався у селі Катюжанка Київської області. Зібрав речовий мішок і поїхав до центру комплектування. За висловом офіцера, вони "партизанили" біля Чорнобиля і Київського водосховища. У серпні 2022 року він став командиром 206 батальйону ТрО ЗСУ, який воював на Миколаївщині, Херсонщині, Харківщині і кілька місяців обороняв Бахмут.
Помер Віталій Баранов "Біба": що пишуть у мережі?
"Сильна, прямолінійна, принципова і справедлива людина, надзвичайно добра і вимоглива одночасно…Він сварив кожного з нас, коли ми щось робили не так, і для кожного знаходив поради і слова підтримки, коли ми того потребували. Він був нашою непорушною опорою. Ми довіряли йому, ми йшли за ним і ми в нього вчились. Щодня. Біба завжди закликав всіх нас рухатись разом до Перемоги, попри всі перешкоди і труднощі. Тепер до Перемоги нам йти без нього… Уявляю, як він іноді буде супити брови, дивлячись на нас зверху, коли в нас щось не буде виходити так, як він хотів би. І як буде хлопати кожного з нас по плечу в знак підтримки, коли нам буде важко. Бережи нас звідти, Командир. Навіки "Біба — да!", — написала військовослужбовиця 206 батальйону територіальної оборони ЗСУ Анна Анопченко.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
