У неділю чинний президент Петро Порошенко заявив, що перед другим туром виборів обов'язково мають відбутися дебати кандидатів.
Нагадаємо, як це було.
"Вибори — в другому турі. Ключовим елементом повинні бути передвиборчі дебати", — сказав він. Того ж дня Володимир Зеленський прийняв виклик. "Та я готовий! Порошенко, не Порошенко, яка мені різниця?", — повідомив шоумен журналістам під час брифінгу у своєму штабі.
Ініціативу дебатів підтримала Національна суспільна телерадіокомпанія України. "Хочете побачити кандидатів на пост президента на незалежному медіа? Без заготованих зручних питань та відповідей. Лише чесні умови і зрозумілі правила. Ми готові! Час для дебатів на Суспільному!" — закликає національний мовник.
В соцмережі запустили флешмоб "дебати-челендж", у якому українці закликають обох кандидатів взяти участь у словесному поєдинку.
Чого загалом можна очікувати від політичної дискусії переможців першого туру виборів в Україні?
Про це — у розмові з політичним експертом Олегом Петровцем та директором Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимиром Фесенком.
— Чи обов'язкові дебати кандидатів у президенти в Україні?
О. Петровець:
— Відповідно до статті 62 закону “Про вибори Президента України”, теледебати проводять перед другим туром голосування. Рішення про те, брати у них участь чи ні, закон залишає на розсуд самих учасників перегонів. Жодних санкцій до них у разі відмови законом не передбачено. Іншими словами: норма про теледебати прописана радше не як обов’язок, а як можливість.
— Яка практика західних країн?
— Щодо світової практики, то переважно законодавство не закріплює обов’язок дебатувати. Проте відмову від публічної дискусії виборці здебільшого сприймають як прояв боягузтва.
— Наскільки рівень політичної дискусії між кандидатами впливає на остаточний результат конкурентів?
— Дебати, безперечно, здатні змінити баланс електоральних вподобань, особливо в країнах, де помітні тенденції наростання популізму, а суспільство, так би мовити, “телевізорозалежне”. Найяскравіший приклад такого впливу телебачення на виборця — рейтинг Володимира Зеленського. Хоча реального політичного досвіду він не має, проте телевізор зробив йому досвід віртуальний — через головного героя серіалу “Слуга народу” Василя Голобородька.
Те, що політики усвідомлюють значення їхньої участі у дебатах, підтверджує приклад 2004 року, коли Віктор Янукович свідомо пішов на словесну битву зі сильнішим суперником – Віктором Ющенком. Янукович розумів, що відмова від публічної дискусії — це гірше, ніж умовний програш за її підсумками.
В. Фесенко:
— Насправді оцінювання кандидатів за результатами дебатів — це питання смаку. Для прикладу, свого часу у США, згідно з опитуваннями виборців, Гілларі Клінтон виявилася сильнішою у дебатах за Дональда Трампа, але переміг Трамп. Або ж під час дебатів між Леонідом Кравчуком та Леонідом Кучмою 1994 року Кравчук був сильнішим за Кучму, однак тоді перемогу здобув Кучма.
Зауважу, що востаннє у нас дебати були 15 років тому — між Ющенком та Януковичем. 2010 року Янукович відмовився дискутувати з Тимошенко. 2014-го був лише один тур виборів. Щоправда, тоді Тимошенко викликала Порошенка на дебати, однак він відмовився.
У новому випуску друкованого формату газети "Експрес" аналізуємо, чому Петро Порошенко та Володимир Зеленський розсварили українців, а також обговорюємо найцікавіші та найважливіші факти про виборчі баталії в Україні.
Пропонуємо вашій увазі огляд про те, як відреагували українці на перший тур президентських виборів.
