Результати першого туру президентських виборів спровокували масштабний конфлікт у суспільстві. Між опонентами Володимира Зеленського і Петра Порошенка, які стали лідерами перегонів, не вщухають сварки. “Я більше не сяду за один стіл з тим, хто голосував за ПП”, — кричать одні. “Що за армагедон у голові людини, яка віддала голос за Зе?” — не розуміють інші.
Чвари через майбутнього лідера держави набирають сили. І, як виглядає, до другого туру виборів, який відбудеться 21 квітня, градус настроїв у суспільстві не спадатиме.
Ми вирішили проаналізувати всі тенденції першого туру виборів. Пояснити опонентам Порошенка, чому майже 16 відсотків виборців віддали свій голос саме йому. Допомогти збагнути противникам Зеленського, що саме спонукало понад 30 відсотків людей проголосувати за шоумена.
А також аналізуємо, чому Юлія Тимошенко вкотре програла президентські вибори? Що завадило Анатолієві Гриценку домогтися більшої підтримки? Хто ті майже 12 відсотків електорату, які проголосували за Юрія Бойка?
Відповіді на ці та інші запитання — читайте далі.
ПОМСТА, СТРАХ І НАДІЯ
— Явка на виборах становила 63,52%. Чому, на ваш погляд, третина виборців проігнорувала голосування у першому турі?
— По-перше, не голосувала значна частина українців, які нині перебувають за кордоном, — каже політолог Олег Саакян. — По-друге, взнаки далася серйозна апатія суспільства до політики. Хай там як, загалом показник явки непоганий. Для порівняння, 2014 року він становив 59,48%, 2010-го — 66,76% у першому турі та 69,15% — у другому.
— Варто звернути увагу на те, що активніше голосували виборці Центральної та Східної України, — пояснює директор Українського інституту аналізу і менеджменту політики Руслан Бортник. — Явка у цих регіонах фактично зрівнялася із традиційно високою явкою у Західній Україні.
Оскільки більше людей живе у Центрі й на Сході, можна вважати, що результати першого туру виборів продемонстрували настрої жителів Східної та Центральної України, а не Західної.
— Зеленський виборов перше місце в усіх областях, за винятком Львівщини і Тернопільщини (тут найбільшу підтримку здобув Порошенко), Iвано-Франківщини (першість за Тимошенко) та Донеччини і Луганщини (переміг Бойко). Про що свідчить такий розподіл голосів?
О. Саакян:
— Насправді всі кандидати, окрім Юрія Бойка, мають більш-менш рівномірну підтримку з певними піками. За Бойка як правонаступника Партії регіонів проголосували регіони, які традиційно підтримували біло-блакитних. На мою думку, на його користь спрацювало використання корпоративного та адміністративного ресурсу.
Підтримка Порошенка на Західній Україні зумовлена зміною його політичного позиціонування. Упродовж останнього року ми могли спостерігати, як чинний Президент поступово абсорбував електорат, який чітко стоїть на традиційних цінностях, для якого мова і віра виступають чіткими політичними ідентифікаторами. Це невелика ніша, але вона вирізняється своєю активністю на виборах.
Натомість Порошенко програв Зеленському у своїй рідній Вінницькій області. Це свідчить про неможливість протистояти громадському протесту навіть там, де є адмінресурс. Юлія Тимошенко здобула більш-менш рівномірну підтримку у всій Україні. Виборці підтримали загальнонаціональний порядок денний, який вона артикулювала, і її курс на зміни.
Загалом ці президентські перегони стали боротьбою трьох емоцій, які в різних пропорціях домінували в настроях виборців.
— Чим саме мотивований їхній вибір?
— Якщо говорити про виборців Зеленського, то вони керувалися мотивацією помсти. Люди побачили можливість зіграти злий жарт і провчити стару політичну еліту.
Ті, хто підтримував Порошенка, керувалися острахом того, що може бути гірше — що Путін може активізуватися, що Україну можуть здати й так далі.
Виборці Тимошенко, з одного боку, пов’язували з нею свої надії, з іншого — сподівалися на вендету. Адже вважали, що вона може посадити чільних представників нинішньої влади, водночас змінити систему, ініціювати ухвалення нової Конституції тощо.
ФЕНОМЕН ЗЕЛЕНСЬКОГО
— Чим, на ваш погляд, можна пояснити успіх Володимира Зеленського?
Р. Бортник:
— Перший фактор — це голосування електорату, який розчарований у всій політичній системі, владі та опозиції. Виборці шукали кандидата з-поза системи й знайшли його в особі відомого шоумена, який водночас є новим обличчям у політиці.
Другий фактор — Зеленського насправді підтримує дуже багато еліт — і центральних, і регіональних. Вони розглядають його, як менше зло, ніж Порошенко.
О. Саакян:
— Окрім того, що частина виборців побачила у Зеленському альтернативу старій політичній еліті, спрацювали його впізнаваність, низький антирейтинг у суспільстві та підтримка однієї з найбільших у країні медіагруп.
— Чого можна очікувати від Зеленського на президентській посаді, з огляду на його передвиборчу програму і заяви, які він озвучував?
А. Юсов:
— Зеленський, як і Порошенко, Тимошенко та Гриценко, у своїй програмі виступав за НАТО, ЄС і проти російської агресії. Тобто у разі перемоги Зеленського розворот у зовнішній та безпековій політиці України не мав би відбутися. Принаймні, якщо вірити його програмі та заявам.
Що стосується професійної спроможності, то тут до Зеленського чимало питань: чи зможе він бути фаховим лідером, чи матиме політичну волю і компетенцію для втілення потрібних реформ? Чи будуть серед його найближчого оточення потужні менеджери з досвідом державного управління? Поки що таких людей у його команді не бачимо.
Р. Бортник:
— Як на мене, час Зеленського буде часом серйозного політичного протистояння, доволі хаотичних дій влади й поступової трансформації моделі державного управління, де головна роль відведена не Президентові, а парламенту й уряду.
УКРАЇНОФОБ І БОЯГУЗ?
— Зеленського часто називають українофобом. Чи виправдано, як вважаєте?
А. Юсов:
— Так Зеленського називають з огляду на гумор, який продукує “95 квартал”. Такі жарти справді можна вважати масовими, неелітарними і часто неінтелігентними. Залишається сподіватися, що “95 квартал” та його гумор — це лише бізнес, а сам Зеленський у житті мислить інакше.
Чи є він українофобом, у традиційному розумінні, таким, якими були Янукович з Партією регіонів, якими є Бойко, Медведчук, Шуфрич і Вілкул? Очевидно, що ні. Адже він підтверджує цінність суверенітету України, територіальної цілісності держави, називає російську агресію агресією, визнає анексію Криму та окупацію частини Донбасу.
Чи може він нині бути представником українських культурних цінностей? На мою думку, ні. Поки що ми не бачимо представників українського гуманітарного поля у команді Зеленського і від нього таких меседжів не чуємо.
Перед Зеленським, у разі його перемоги, стоятиме виклик, пов’язаний із заходженням на електоральне поле Західної України, де він програв у першому турі чинному Президентові. Для цього доведеться продемонструвати, що він не українофоб, а державник, і що жодної небезпеки його президентство для патріотичного виборця не становитиме. Тут він буде змушений окреслити важливі маркери, що стосуються гуманітарної і безпекової політики.
— Досі Зеленський уникав інтерв’ю у прямих ефірах. Як гадаєте, чому?
— Думаю, це була позиція технологів кампанії Зеленського. З погляду демократії та ставлення до виборців, це, звичайно, неправильна позиція. З погляду політтехнології, можливо, було виправдано. Тому що результат першого туру показав, що і без дебатів суспільство було готове за нього голосувати.
ЧОМУ ПОРОШЕНКО — ДРУГИЙ?
— Петро Порошенко втратив значну частину виборців, якщо порівнювати нинішній його результат із результатом 2014 року. Чим це можна пояснити?
Р. Бортник:
— Головна причина — невиконання обіцянок, починаючи від забезпечення європейського рівня життя і закінчуючи продажем бізнесу. Водночас взнаки далися численні корупційні скандали у владі. Частина суспільства втратила до Порошенка довіру. Великий відсоток голосує за нього лише тому, що їм ще більше не подобається Зеленський чи інші кандидати.
А. Юсов:
— Виборці відчувають нещирість, коли гаслами політика стають важливі та принципові для багатьох речі, якот армія, мова, віра, а реальність насправді розходиться з гаслами.
Наприклад, ми бачимо, що закон про державну мову досі не ухвалений. Його розгляд штучно затягують аж до другого туру президентських виборів. Бачимо журналістські розслідування про корупцію в оборонній сфері, до якої причетне найближче оточення Порошенка. Бачимо, що злочини проти Майдану не розкриті й злочинці не покарані. Бачимо, що Медведчук повертається у політику, економічне життя та інформаційне поле України.
Дисонанс між тим, що декларує Порошенко, та реальністю спричинив такий високий градус невдоволення людей.
— Що має зробити Порошенко, щоби до другого туру виборів повернути довіру людей?
— За цей стислий термін він мав би зробити низку кроків, які були б запобіжниками від поганого президента в майбутньому. Непогано було б, якби за цей період з’явилися новий Виборчий кодекс, який чекає на друге читання в парламенті, закон про державну мову, про імпічмент і ще низка рішень, що залежать від політичної волі Президента. Тоді суспільство може побачити: це не просто слова, це конкретні дії для того, щоб побудувати сильну та ефективну державу.
О. Саакян:
— Найімовірніше, Банкова візьме курс на актуалізацію особи Порошенка не просто як кандидата у президенти, а як кандидата на пост головнокомандувача та повернення до тези про реванш Путіна.
Нагадаємо, Центральна виборча комісія закінчила підрахунок голосів першого туру президентських виборів. Лідерами перегонів стали Володимир Зеленський та Петро Порошенко. Обидва кандидати на пост глави держави виходять у другий тур. А перша п'ятірка виглядає так:
(скрін із сайту ЦВК)
Пропонуємо вашій увазі текст про дебати: якими вони мають бути згідно з законом, чи здатні суттєво вплинути на погляди виборців і як дискусія кандадитів відбувається за кордоном?
