За час роботи нової Верховної Ради було прийнято 133 закони. І 114 із них ініціювали представники влади: 70 — нардепи від “Слуги народу”, 22 подав уряд і ще 22 — президент України. За даними Комітету виборців, це 85% ухвалених законів. Решта 15% — це закони авторства інших фракцій та груп парламенту,
причому більшість із них були розроблені та зареєстровані ще в Раді попереднього, VIII скликання. Тобто без їх урахування показники законодавчої підтримки інших фракцій ще нижчі.
Обговорюємо ситуацію з народними депутатами Миколою Скориком (ОПЗЖ), Олександром Качурою (“Слуга народу”), Михайлом Цимбалюком (“Батьківщина”), Інною Совсун (“Голос”) та Миколою Княжицьким (“Євро- пейська солідарність”).
“У жодному скликанні парламенту не було такого ігнорування законопроектів від опозиції, — вважає Михайло Цимбалюк. — Це грубе порушення регламенту Верховної Ради. “Батьківщина” зареєструвала понад сотню законопроектів, але вони не потрапили ані на розгляд комітетів, ані в сесійний зал”.
“Підтверджую. Законопроекти фракції ОПЗЖ монобільшість теж не виносить у сесійний зал”, — додає Микола Скорик.
“А я б не сказав, що закони від опозиції взагалі не приймаються, — каже Микола Княжицький. — За декілька моїх законів парламент проголосував. Але кількість законопроектів, котрі подавали мої колеги з демократичної опозиції, набагато більша, ніж ті, що були розглянуті”.
“Ми блокуємо законопроекти колег? Я не погоджуюся з таким твердженням, — заперечує Олександр Качура. — Так, більшість ухвалених законів — авторства “Слуги народу”, іноді у співавторстві з нардепами від інших фракцій. Та це пояснюється тим, що наша фракція найбільш чисельна. Ми — партія влади й реалізовуємо свою програму”.
“Формат монобільшості передбачає, що одна партія вирішує, які рішення приймати, а які відкидати. У чому проблема? Так вирішили виборці, так працює демократія, — наголошує Інна Совсун. — Та справді, жодна, навіть найбільш прогресивна ініціатива від інших партій не пройде, допоки не буде на це згоди у вузькому колі осіб, що приймають рішення у партії “Слуга народу”.
— Можете навести конкретний приклад?
І. Совсун:
— Так. Ще у вересні “Голос” подав низку законопроектів щодо реформи фінансування вищої освіти. Однак їх два місяці навіть не виносили на розгляд комітету. Тим часом у листопаді президент доручив уряду розробити нову систему фінансування, і ось минулого тижня МОН її оприлюднив. Важливий крок. Але це могли зробити раніше й краще — ми пропонували ширший, більш системний підхід до реформування університетських фінансів та автономізації вишів.
Та “Слуга народу” відкидає експертизу та ідеї інших політичних сил і квапиться ухвалювати власні проекти. У результаті закони часто не продумані, сирі. Від такої монополізації потерпає якість політичних рішень і врешті — суспільство, яке за цими законами живе.
М. Цимбалюк:
— Законопроекти “ЄС”, “Голосу”, “Батьківщини” відкидаються. Але сама ідея законопроекту — ні! “Слуги народу” пишуть на основі законопроектів опозиції свої й подають у раду. Чинять так і з проектами, поданими нардепами попереднього скликання.
М. Княжицький:
— Я подав законопроект про прозорість медіафінансування та медіавласності. Профільний комітет не хоче його розглядати. Відповідно, він не може потрапити і в сесійний зал. Наша фракція подає також чимало поправок у законопроекти монобільшості, але вони не завжди набирають потрібну кількість голосів.
— Пане Олександре, що скажете на такі звинувачення як представник монобільшості?
О. Качура:
— На мою думку, опозиція подає законопроекти радше для популяризації своїх брендів, а не для того, щоб закон реально працював. Чимало їхніх законопроектів є популістичними, відповідно не можуть потрапити в зал. Зокрема, це законопроекти ОПЗЖ та “Батьківщини” про референдум чи ринок землі.
— Знаю, що деякі депутати нарікають на те, що законопроекти від фракцій, крім “Слуги народу”, так би мовити, валяться ще на засіданні комітетів. Це правда?
М. Княжицький:
— Так. Як це відбувається? Головуючий ставить питання: “Хто за те, щоб наразі не розглядати законопроект опозиції?” Члени комітету, в якому більшість — “Слуги народу”, за це голосують. Тобто законопроект ані не схвалюється, ані не відхиляється. Він просто не розглядається!
М. Цимбалюк:
— Щоби включити законопроект у порядок денний, потрібно, аби він був розглянутий на комітеті. А в кожному із них 60 — 80% складу — це представники монобільшості. От вони й завалюють наші законопроекти.
— Чи маєте ідеї, як змінити таку ситуацію?
І. Совсун:
— Боротися із таким підходом у стінах Верховної Ради майже неможливо. Усі аргументи, навіть найбільш обгрунтовані, просто ігноруються. Наша зброя у цій ситуації — публічність та розширення компетентної дискусії щодо рішень, які слід ухвалити.
М. Цимбалюк:
— Монобільшість готує зміни до регламенту Верховної Ради, згідно з якими депутати не зможуть виступати щодо поправок до законопроектів у сесійній залі. Це відбуватиметься лише на засіданні комітету. Тож наші можливості ще більше звузяться.
М. Скорик:
— Переконаний, жодних позитивних змін у голосуванні за закони від опозиції не відбудеться. Нас знову чекає турборежим. “Слуги народу” вноситимуть на розгляд парламенту здебільшого законопроекти свого авторства.
— Пане Олександре, що ви скажете?
О. Качура:
— Уже 4 лютого розпочнеться нова сесія парламенту. Думаю, що вона буде не менш продуктивна, ніж перша. Ми більше приділятимемо часу опрацюванню законодавчих ініціатив, зокрема, й від опозиції. Щоб у сесійний зал потрапляли консолідовані законодавчі акти.
Дякуємо, що прочитали цей тексту газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про нову очільницю Держкіно
