У другому турі президентських виборів в Україні змагатимуться досвідчений політик та відома особа, але без будь-якого політичного досвіду. Така практика не є чимось унікальним. У багатьох країнах у боротьбі за високі посади перемагали люди, далекі від управління державою. І часом такі перемоги обертались для народу поразками.
Докладніше — у розмові із Сергієм Пархоменком, директором Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені О. Никонорова, та Валерієм Димовим, директором Центру суспільно-інформаційних технологій “Форум”.
— У яких країнах до влади приходили люди без будь-якого політичного досвіду?
В. Димов:
— Чинний президент США Дональд Трамп раніше був підприємцем у сфері нерухомості, шоуменом, продюсером і телеведучим. На виборах 2016 року він обійшов свою конкурентку, екс-держсекретарку США Гілларі Клінтон, набравши майже 57% голосів.
Колишній прем’єр Італії Сільвіо Берлусконі до приходу на цей пост був власником банків, страхових компаній та ЗМІ. У січні 1994 року заснував свою першу партію — “Вперед, Італіє!” — і вже через 60 днів виграв загальнонаціональні парламентські вибори.
На президентських перегонах у Ліберії 2017 року переконливу перемогу здобув футболіст, володар “Золотого м’яча” Джордж Веа. Критикам, які закидали йому брак політичного досвіду, він відповідав, що країні потрібне свіже політичне дихання, а для розв’язання головної проблеми країни — енергетичної — доктором наук бути необов’язково.
С. Пархоменко:
— Варто також згадати про Беппе Грілло. Це — комедійний актор, один із засновників італійської партії “Рух п’яти зірок”, який нині є однією із найвпливовіших політсил на Апеннінах. На парламентських виборах він отримав підтримку понад 32% — найвищий показник з усіх партій.
Ще один приклад — Павел Кукіз, панк-рок-музикант, голова польської партії “Кукіз’15”, яку провів до парламенту з третім результатом на виборах. 2015-го балотувався на посаду глави держави і посів третє місце.
Анна Єлена Шталлер, більш відома як Чиччоліна — італійська порноакторка угорського походження, яка 1987 року була обрана до парламенту, входила до Партії зелених і Радикальної партії.
— Наскільки успішними вони стали як політики?
— Деяких із цих політиків об’єднує те, що їхні сили стоять на популістських, євроскептицистських позиціях і, до слова, відзначилися заявами й діями, які можна назвати відверто проросійськими. Для прикладу, саме партія “Кукіз’15” стала ініціатором сумнозвісного антибандерівського закону “Про Інститут національної пам’яті (ІНП)” у Польщі, а “Рух п’яти зірок” виступає за скасування санкцій проти Росії.
Подивіться, наскільки негативно сприймає Трампа щонайменше половина американського суспільства. Згадайте, в яких скандалах фігурує Берлусконі. (суд покарав Берлусконі за податкове шахрайство і позбавив права обіймати державні посади, але згодом реабілітував. — Авт.).
— Що дозволило цим людям зайняти чільні місця у політиці?
В. Димов:
— Причиною появи акторів, коміків і бізнесменів на чільних державних посадах є недовіра суспільства до політиків. Політичну нішу в таких умовах займають люди, які вміють працювати з аудиторією.
С. Пархоменко:
— Наведені приклади стосуються здебільшого успішних, стабільних країн. Вважаю, що лише міцні суспільні та державні інституції, система політичного стримування та рівноваги не дозволили згаданим політикам завдати їхнім державам відчутної шкоди.
Радимо до вашої уваги текст про політичний дрес-код. Що означають червона краватка і гольф замість сорочки?
