Не секрет, що у попередній Верховній Раді мільярдер мав вплив на багатьох депутатів. Такі були і в “Народному фронті”, і в Радикальній партії, і в групі “Воля народу” тощо. Це дало змогу йому провести в уряд прихильних до себе міністрів, поставити чи зберегти своїх людей на важливих державних підприємствах. Зокрема, ставка на міністра внутрішніх справ Арсена Авакова допомогла Коломойському уникнути багатьох неприємностей, а також, фігурально кажучи, не раз використати поліційний кийок у протистоянні з тодішнім президентом Порошенком на різних фронтах.
Новий президент Володимир Зеленський не може не враховувати цих уроків. Багато хто вважає, що одне з перших завдань, яке він негласно поставив перед собою і своєю командою, — вийти з-під впливу вчорашнього бізнес-партнера Коломойського. Наприклад, радянський дисидент Йосиф Зісельс вважає, що Зеленський неминуче “скоро бунтуватиме проти тих, хто хоче ним керувати. І ця зухвалість полягатиме не в риториці, а в поведінці зі силами, які хочуть ним управляти”.
Контроль над парламентською більшістю може дати Зеленському потрібну силу, втрата контролю — стати початком його кінця. Це розуміє Зеленський, але це розуміє і Коломойський.
На публіці мільярдер засипає нового керівника держави компліментами, а тим часом у кулуарах веде інтенсивну роботу, щоб перетягти на свій бік якомога більше новообраних депутатів.
З одного боку, потенційна фракція Зеленського у парламенті досить велика, щоб нейтралізувати апетити Коломойського. Втім докладніший аналіз показує, що не все так просто.
На цих виборах, як і раніше, олігарх намагався порозкладати яйця у різні кошики. Хоч з 2015 року був головним спонсором партії УКРОП й очолює у ній Комісію партійного контролю, він активно просував своїх людей і під брендом партії “Слуга народу”.
Укропівці на вибори-2019 йшли переважно як кандидати від “СН” на мажоритарних округах, а частина дотичних до цієї партії потрапила у парламент і за списками “Слуги” — хоча публічно ці політсили про співпрацю не говорили.
Загалом до парламенту пройшло кількадесят осіб, яких можна пов’язати з інтересами Коломойського.
Хто ці люди у новому парламенті?
Як самовисуванці у мажоритарних округах Волині пройшли Ігор Палиця (22-й округ), голова Волинської облради, давній бізнес-партнер Коломойського, а також помічниця Палиці Ірина Констанкевич (23-й округ). У 20-му окрузі, але вже як кандидат від “СН”, переміг В’ячеслав Рубльов, радник Палиці.
У Дніпропетровській області балотувалися від “Слуги народу” і перемогли ще кілька пов’язаних з УКРОПом кандидатів. Це Сергій Демченко, що у 2015-му йшов до Київради за списком цієї партії, а також Юрій Мисягін, Владислав Бородін та Дмитро Чорний, які входять до фракції УКРОПу в Дніпропетровській облраді.
До партії партнера Коломойського Олійника входили також обрані за мажоритаркою Максим Зуєв (207-й округ) і Сергій Северин (39-й округ). На цих виборах вони балотувалися під вивіскою “Слуги народу”.
Пов’язують із Коломойським також висуванця “СН” В’ячеслава Медяника (переміг у 27-му окрузі), координатора юридичного напряму в Штабі національного захисту Дніпропетровської області.
Від Івано-Франківщини до парламенту від “СН” пройшли укропівці Олександр Матусевич (86-й округ), депутат облради, а також Ігор Фріс (84-й округ), помічник Олександра Шевченка, співвласника “Буковеля” і бізнес-партнера Ігоря Коломойського.
Очільник УКРОПу Тарас Батенко як самовисуванець переміг у 123-му окрузі на Львівщині. У Києві мандати отримають укропівці Богдан Яременко (215-й округ), ексдипломат, а також Олександр Юрченко (211-й округ), що очолював парторганізацію УКРОПу Голосіївського району Києва.
У Києві та Київській області боротьбу за місця у Раді виграли журналісти каналу “1+1”: Сергій Швець (214-й округ), скандальний Олександр Дубінський (округ 94), керівник департаменту журналістських розслідувань, що, як зазначає “Детектор медіа”, “чітко і послідовно відстоював інтереси власника каналу”, а також Ольга Василевська-Смаглюк (96-ий округ).
За партійними списками “Слуги народу” місця у парламенті отримали Олександр Ткаченко, генеральний директор “1+1”, Артем Ковальов, генеральний директор інформаційної агенції УНІАН, що теж належить Коломойському і входить до холдингу “1+1 Media”. А також — Валерій Стернійчук, керівник студентської “Ліги сміху” на Волині, який у 2015 році балотувався до Луцької міськради від УКРОПу; політолог Микита Потураєв, що працював експертом в УКРОПі, та Євгенія Кравчук, глава прес-офісу партії “Слуга народу”, яка раніше керувала прес-службою УКРОПу і в 2015 році балотувалася від цієї партії до Київської міськради, помічниця депутатки Ірини Констанкевич.
Отже, “депутатський пул Коломойського” справді доволі великий. Чи забезпечать вони можливість олігархові впливати на просування потрібних йому рішень?
Як поводитиметься Ігор Валерійович, якщо його інтереси не враховуватимуть? Прогнозами діляться політологи Віктор Бобиренко, голова ГО “Бюро аналізу політики”, Олег Саакян, керівник ГО “Єдиний координаційний центр”, та Євген Магда, виконавчий директор Центру суспільних відносин.
— У мене відчуття, що черговий хитрий план Коломойського цього разу може зазнати краху, — вважає Віктор Бобиренко. — Ніколи “раз і назавжди” не буває. Колись якійсь частині людей було по дорозі з Коломойським, вони від нього залежали, робили кар’єру, він їм гроші платив. Але для них партія була лише інструментом досягнення особистого успіху.
Не тільки Коломойський, а й інші групи впливу вписували своїх людей у партійний список “СН” і в мажоритарники. Що може об’єднувати людей у партії без ідеології? Тільки можливість спільного успіху. Поки в Зеленського високий рейтинг, вони будуть йому вірні, тому що без нього нічого не варті. У наступну каденцію більшість із них не потрапить. Тому вони будуть змушені працювати на успіх президента.
У мене відчуття, що черговий хитрий план Коломойського цього разу може зазнати краху.
— Що у цій ситуації найнебезпечніше для Зеленського?
— Коли його рейтинг почне падати — а це неминуче — багатьох із “слуг” стануть перекуповувати. Казатимуть: життя коротке, депутатська каденція — ще коротша, а так можна собі непогано наколядувати. Звісно, хто буде намагатись зберегти обличчя, будуватиме кар’єру на непоступливості, але... Коли рейтинг Зеленського впаде, цю фракцію олігархи розтягуватимуть, образно кажучи, на запчастини. Пропонуватимуть за разові рішення 4 — 5 тисяч доларів або візьмуть на ставку: будуть платити 30 — 40 тисяч доларів на місяць, щоби голосував, як скажуть.
Коли рейтинг Зеленського впаде, цю фракцію олігархи розтягуватимуть, образно кажучи, на запчастини.
— Чи наважиться Зеленський на прямий конфлікт із Коломойським?
— Фактично тепер Коломойський Зеленському потрібен тільки як власник популярного телеканалу. У такій ситуації, з огляду на характер Коломойського, він першим може розпочати війну. Тоді ми побачимо, як на “плюсах” почнуть “мочити” Володимира Олександровича.
Але й Зеленський уже ввійшов у смак і хоче бути не тільки актором, а і продюсером, і сценаристом. І Коломойський як сценарист та продюсер йому вже не потрібен. Ігорю Валерійовичу, можливо, щось і дадуть — за минулі труди. Але скажуть: “Дякуємо, займайтесь своїм, займайтесь бізнесом, живіть спокійно”. Чи змириться з цим Коломойський — будемо бачити. Він океан, не боїться себе розплескати. Тож, можливо, захоче повоювати. Тоді буде цікаво!
О. Саакян:
— До Ради справді пройшли десятки людей, яких можна пов’язати з Коломойським. Але фракція має дуже серйозний запас міцності — 254 голоси при необхідних 226 для ухвалення рішення. Тож навіть якщо групи, пов’язані з тим чи тим олігархом, захочуть саботувати волю фракції, це не дасть результату.
Отже, ідея “золотої акції” Коломойського і припущення про його вирішальний вплив на фракцію — поки що передчасні.
Є. Магда:
— Група впливу Коломойського у фракції постійно буде себе проявляти, адже манера ведення справ у пана Коломойського досить агресивна. Він навряд чи готовий бути просто таким собі тихим гравцем, політичним рантьє, який отримує дивіденди й нікуди не втручається.
Чи є підстави говорити про те, що Коломойський втрачає вплив? Спочатку подивимося, яким буде бюджет 2020 року, чи будуть у ньому відображені інтереси Ігоря Валерійовича. Подивимося, як буде розвиватися ситуація навколо “Приватбанку”. І тоді зробимо висновки.
Читайте також текст про те, чого хочуть досягнути зе-депутати у політиці.
