Спершу із цього договору вийшла Росія. Яка, як зауважують представники НАТО, “далі демонструє нехтування контролю над озброєннями та підважує міжнародний порядок”.
— Договір про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ) був укладений ще 19 листопада 1990 року між 16 країнами НАТО і шістьма державами — членами Організації Варшавського договору, — розповідає Олександр Кочетков, експерт з ракетно-ядерного озброєння. — ДЗЗСЄ встановлював обмеження на кількість звичайних озброєнь та бойової техніки для країн-учасниць у Європі. Обмеження, зокрема, стосувалися бойових танків та броньованих машин, артилерії, бойових літаків, гелікоптерів тощо. Їх можна було ротувати, але не збільшувати. Росія цей договір ратифікувала у липні 1992 року.
— А що означає вихід країни-окупантки з цього договору?
— Варто зазначити, що РФ призупинила свою участь у ДЗЗСЄ ще у 2007 році. А у 2015- му, покликаючись нібито на порушення договору НАТО, оголосила, що виходить з нього. Але фактично вийшла з ДЗЗСЄ лише тепер, тобто через вісім років після оголошення. Чому? Росія таким чином намагається залякувати світ. Так, минулого місяця Держдума РФ дератифікувала Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ). Хоч Москва на сьогодні спроможна проводити випробування лише ядерних носіїв, а не самої зброї. Вихід з ДЗЗСЄ не становитиме жодних загроз для країн НАТО. Це формальний крок Москви, яким вона намагається підкреслити, що не виконуватиме раніше ратифікованих договорів.
Зрозуміло, що після виходу РФ з ДЗЗСЄ НАТО також зупинило свою участь у ньому, адже немає сенсу його дотримувати. Тож Альянс тепер може розпочати нарощування певних видів озброєння та живої сили в Європі. Власне кажучи, це вже відбувається. Наприклад, Німеччина перекидає літаки до країн Балтії, готуючись до збройної провокації РФ.
