Крах режиму Башара Асада продемонстрував, як швидко може впасти влада автократичного лідера, коли він втрачає підтримку свого народу та армії, зауважують західні аналітики.
Зокрема, незалежна міжнародна оглядачка Мері Дежевскі зазначає: цей урок резонує із ситуацією у Росії, де чимало людей не вдоволені війною проти України. Половина росіян, згідно з даними соцопитувань, хоче припинення війни, а заколот групи Вагнера влітку 2023 року засвідчив, що навіть у лояльному військовому середовищі є потенціал для опору. Події у Сирії, зауважує аналітикиня, довели, що якщо немає очевидної альтернативи лідерові, то немає гарантії його збереження у владі.
Схожу заяву зробив і міністр закордонних справ Литви Ґабріелюс Ландсбергіс. “Приклад Сирії засвідчує, що Росію можна прогнати, і вона повернеться додому... Захід досить сильний, щоб перемогти. Нам не потрібно боятися “ведмедя” в Україні чи деінде, де він спричиняє хаос”, — наголосив литовський дипломат.
— Крах режиму Асада спричинений не лише розпадом армії чи втратою довіри народу — і раніше сирійська армія була слабка, вона програвала війну, а довіра до Асада була низькою, — каже директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — Крах режиму Асада спричинений геополітичними обставинами — втратою підтримки союзників, передусім Ірану, меншою мірою Росії, фактично змовою навколо вчорашнього сирійського диктатора. Саме тому, незважаючи на падіння режиму Асада, російські бази у Сирії ніхто не атакує, а російське посольство спокійно працює у Дамаску.
Звичайно, західні джерела тут розповідатимуть про визначне досягнення демократії, але насправді в цій війні вкрай радикальні ісламські групи, які за своїми категоріями дуже близькі до ІДІЛу, до “Аль-Каїди”, перемогли авторитарний режим Асада. Чорні перемогли чорних, чи то пак, сірих. Ось так правильно сприймати цю ситуацію.
— Насправді дуже добре, що після подій у Сирії, де режим багато в чому тримався на штиках Росії, у західних аналітичних колах ширяться думки про ймовірність падіння режиму Путіна, — зазначає політичний експерт Ярослав Макітра. — Цей аспект може бути врахований при розробці сценарію поведінки з Росією у разі переговорного процесу щодо закінчення війни.
— Не певен, що режим Путіна може раптово зникнути, — додає політтехнолог Андрій Золотарьов. — Авторитетні західні аналітики вже помилялися у прогнозах щодо стійкості російської економіки та впливу санкцій. Вони вважали, що через рік Росія буде не в змозі продовжувати повномасштабну війну, але така війна триває досі.
Тут треба відштовхуватися від того, що є. А в Росії дуже потужний поліційний апарат, чисельність якого дорівнює чисельності збройних сил, та кероване інформаційне середовище. Подивіться, як після пригожинського заколоту зникли ті, хто збуджував суспільство, де нині Гіркін (ексспівробітник ФСБ та колишній “міністр оборони ДНР”, який критикував російську владу і згодом був засуджений у РФ за “екстремізм”. — Авт.). Це приклад того, що путінська влада вміє робити висновки зі своїх помилок і системно закручує гайки у суспільстві.
— А чи бачите ви ознаки слабкості російської влади?
● Р. Бортник:
— Таких ознак багато. Це і громадська думка, яка все більше свідчить про те, що потрібно закінчувати війну. Це й бунт Пригожина, який мало не дійшов до Москви і який продемонстрував, що в Росії немає суто внутрішніх сил, щоб зупинити навіть одного бунтівника. Це й українська операція у Курській області, яка засвідчила брак військових сил країни-агресорки.
Водночас у РФ зберігаються внутрішні суперечності між регіонами, зокрема, етнічні, релігійні, загальна корумпованість владної системи, вичерпуються ресурси, стаються терористичні атаки. Крім того, Путін уже немолода людина, і будь-які проблеми з його здоров’ям одразу перевернуть політичну систему в РФ. У нинішньому вигляді Росія не буде спроможна вести війну ще п’ять чи десять років. Найімовірніше, вже незабаром вона буде внутрішньо дезорганізована та дезорієнтована.
● Я. Макітра:
— Водночас ми бачимо, що починає пробуксовувати російська економіка, що є серйозні проблеми із фінансуванням війни. Усе це може призвести навіть до того, що найближче оточення Путіна зробить ставку на оновлення влади.
Режими несподівано падали у багатьох державах. Яскравий приклад — режим Чаушеску в Румунії, повалення якого до останку ніхто не прогнозував. Тут можна згадати й події в Україні — Янукович мав доволі сильні позиції, але йому довелося утікати разом з усією своєю клікою.
— Що саме може спровокувати повалення влади Путіна? I коли це може статися?
● Р. Бортник:
— Наразі російське суспільство загнане в кут і не хоче поразки російської держави, на відміну від більшої частини сирійського суспільства, яке втомилося від війни, що тривала з 2011 року. Фактор страху перед втратою державності та іншими негативними подіями ще штовхає російське суспільство в бік підтримки російської влади. Цей фактор однозначно вичерпуватиметься, але на це треба ще багато років.
● Я. Макітра:
— Хоч як це парадоксально звучить, але Путіну дозволяє втримувати ситуацію війна. Тому що в нього розв’язані руки на силові дії, йому швидше вдається придушувати якісь виступи, зокрема на Кавказі. Частина російського “насєлєнія” терпить, бо “может бить єщьо хуже, врагі вєздє”. І це рятує диктатора. Війна дає йому можливість зачищати еліти навколо себе, тримати людей під контролем.
Але водночас війна провокує купу інших проблем, які можуть призвести до того, що в певний момент картковий будиночок посиплеться. Звісно, нам би хотілося, щоб ці події відбулись сьогодні-завтра, але цей процес може затягнутися. І велику ціну за це платить Україна.
● А. Золотарьов:
— У Росії великий відсоток тих, хто вважає, що війну потрібно закінчувати, але закінчувати на умовах Кремля. А умови Кремля — це капітуляція України. Якщо буде інший результат, то він може стати драйвером суспільного збурення. І саме це може спрацювати проти Путіна.
Або можливий варіант, коли Трамп знизить ціну нафти до менш як 60 доларів за барель. Для російської економіки це буде біда. Проблеми відчують усі. Розпочнеться боротьба між вежами Кремля, яка стане початком кінця режиму Путіна. Нагадаю, саме під впливом економічних труднощів, спричинених зниженням ціни на нафту, свого часу розпався Радянський Союз.
