Президент Франції заявив, що хотів би встановити перемир’я у війні в Україні на час літніх Олімпійських ігор, які відбудуться у Парижі з 26 липня до 11 серпня. І додав, що проситиме Китай посприяти в цьому питанні, зокрема під час зустрічі із Сі Цзіньпіном.
Окрім Китаю, президент Франції сподівається залучитися підтримкою й інших держав. На думку Макрона, майбутні Олімпійські ігри мають стати “моментом дипломатичного миру”.
— Цілком зрозуміле бажання Макрона забезпечити спокійне проведення Олімпійських ігор, — каже Андрій Мартинов, доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії України НАН України. — Масові заходи, коли в одному місці в один час збирається багато людей, апріорі небезпечні й з точки зору терористичної загрози. Але ідея олімпійського припинення вогню виглядає утопічно. Історія це підтверджує. Пекінська олімпіада 8 серпня 2008 року не зупинила російську війну проти Грузії. Пекінська Олімпіада 2014-го не зупинила Путіна від тимчасової анексії Криму. Але Макрон хоче увійти в історію миротворцем. Після резонансної заяви про можливість введення французьких військ на територію України тепер він наполягає на пошуку компромісів. На днях до Парижу має прибути Сі Цзіньпін. Ймовірно, Макрон хоче показати, що готовий вести мову про його мирний план щодо завершення російськоукраїнської війни.
— В античній Греції під час Олімпіад між полісами, державами тимчасово припинялися війни, — додає Олег Постернак, політтехнолог, політичний консультант, кандидат історичних наук. — Але в сучасній історії такого не було. Через дві світові війни тричі доводилося скасовувати Олімпіаду. Зокрема, в 1916 році в Берліні, у 1940-му — в Японії та у 1944 році — в Лондоні та італійській Кортіні д’Ампеццо. Ідея олімпійського перемир’я хоч й приваблива, але її абсолютно нереально реалізувати з політичної точки зору. Думаю, сам Макрон розуміє, що в екзистенційному конфлікті перемир’я апріорі неможливе.
— Чому ж тоді говорить про нього?
— Макрон — лідер держави, котра приймає Олімпійські ігри, тому й зробив відповідну заяву, — каже Петро Олещук, доктор політичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — У середині червня у Швейцарії відбудеться Глобальний саміт миру, де б мала бути напрацьована дорожня карта, яким чином можна досягти справедливого миру в Україні. Вважаю, що саме на цьому саміті мають бути зосереджені всі дипломатичні зусилля, зокрема й Макрона.
— I все-таки — чи може Москва погодитися на олімпійське перемир’я?
● О. Постернак:
— Торік у листопаді відбулася Генасамблея ООН, на якій розглянули резолюцію “Побудова мирного й кращого світу за допомогою спорту та олімпійських ідеалів”. Вона закликала дотримуватися олімпійського перемир’я протягом семи днів до Олімпійських ігор і до семи днів після Паралімпійських ігор. За ухвалення проголосували 118 країн, проти — жодного голосу, утрималися дві країни — РФ і Сирія. От вам і відповідь на це питання. Путін нині відчуває себе на марші, він переобрався на новий президентський термін, має нові військові плани. Він прагне демонтажу української державності, тому не потребує ніякого перемир’я. На цьому етапі РФ це не вигідно. Принаймні до кінця року його не буде. Звісно, досягти хоч якогось перемир’я у цій війні більше б хотілося західним країнам та державам-посередникам, як-от Туреччині, Китаю.
— А чи потрібне воно Україні?
● О. Постернак:
— Певна частина українців хотіла би бачити бодай якийсь мирний кейс. У стратегічному ж плані таке перемир’я може вдарити по українській владі, котра декларує повернення усіх окупованих територій, відновлення територіального суверенітету над окупованими територіями.
● П. Олещук:
— Росія — це держава, яка постійно порушує різні договори, перемир’я. Не вважає за необхідне дотримуватися будь-яких домовленостей. Від 2014 року було “великоднє”, “хлібне” та інші перемир’я, які Москва зривала. Вона може скористатися олімпійським перемир’ям, зокрема, щоб провести перегрупування своїх військ.
