Уявіть такого собі депутата Василя Васильченка з “Голосу”. От тільки “Голос” — це не партія, а приватне підприємство, де чоловік начебто працює директором. А до політичної діяльності справжньої партії “Голос” не має жодного стосунку. Тепер прочитайте перше речення цього тексту ще раз. Якби далі ми не пояснили, що “Голос”, з яким пов’язаний вигаданий нами персонаж, — приватне підприємство, чи здогадалися б ви про це самостійно?
Чимало неуважних виборців не перевірили б цю інформацію. І подумали, що Василь Васильченко сповідує принципи партії Святослава Вакарчука. Таку нехитру схему застосовують тепер, напередодні парламентських виборів.
Як це може вплинути на результати голосування? Скільки голосів можуть відібрати клони? Про це говоримо з Іриною Федорів, аналітикинею руху “Чесно”, Олексієм Кошелем, директором Комітету виборців України, та Тарасом Радем, координатором спостереження Громадянської мережі “Опора”.
— На цьогорічних парламентських виборах ми бачимо два види клонування, — каже "Експресу" Ірина Федорів. — Один — за прізвищами, коли на окрузі реєструють кандидата з аналогічним прізвищем іншого кандидата. Другий — за назвою політичної партії. Обидва види клонування збивають виборця з пантелику.
Люди не завжди ретельно читають бюлетень, зазвичай лише шукають ключові слова — прізвище кандидата чи назву політичної сили. Відповідно, неуважний виборець не розбиратиметься, чи це кандидат від партії, ГО чи від приватного підприємства. Таким чином є великий ризик, що віддасть голос за клона.
— У бюлетені праворуч від прізвища кандидата є його коротка біографічна довідка. У ній, зокрема, зазначено, де особа працює й чи є членом партії, — пояснює Тарас Радь. — У реального кандидата буде зазначено, що він є висуванцем такої-то партії. А в технічного писатиме, що він є директором підприємства чи громадської організації.
— Скільки коштує згода людини стати кандидатом-клоном?
— За моєю інформацією, 10 тисяч доларів, — каже Олексій Кошель. — Зауважу, за таку особу потрібно внести заставу, а це понад 40 тисяч гривень. Тобто витрати — немалі. І якщо дехто на це йде, значить, така політтехнологія має сенс.
— Скільки голосів реальний кандидат може втратити через клонів?
І. Федорів:
— Важко сказати, адже досі в Україні не було таких масових прецедентів клонування (у деяких округах є 40 кандидатів-клонів!). Практика минулих виборів свідчить, що клон може відібрати в реального кандидата до 5% голосів. А це доволі багато.
О. Кошель:
— Практика останніх президентських виборів засвідчила, що однофамілець Юлії Тимошенко — Юрій, — котрий фактично не вів передвиборчої агітації, не представляв політичну команду (а тому є підстава припускати, що він був клоном), отримав 0,62% голосів виборців. Це дуже багато. Він випередив політиків, котрі вели масштабну виборчу кампанію!
— Чи законні такі технології? Як можна протистояти клонам?
Т. Радь:
— Створення громадських об’єднань-клонів, які мають найменування, близькі до назви політичних партій або афілійованих до них організацій, варто розцінювати як різновид “чорної” передвиборчої технології. Очевидно, метою їхньої участі у виборчому процесі є антиагітація або дискредитація конкурентів.
І. Федорів:
— Згідно з чинним законодавством, ніхто не може заборонити подавати в ЦВК документи для балотування. Ніхто не може особі заборонити балотуватися в нардепи на тій підставі, що в неї таке ж прізвище та ім’я, як і в кандидата, котрий теж у цьому окрузі балотується.
О. Кошель:
— Повністю побороти клонів неможливо, але пригасити розмах цієї технології реально. Зокрема, передбачити в законодавстві кримінальну відповідальність за реєстрацію технічних кандидатів. Якщо слідство доведе, що певна особа є клоном, її притягнуть до кримінальної відповідальності.
Читайте також про те, як нардеп Дубневич піариться на чужих досягненнях
