“Якщо у них з’явиться думка прийти до НАТО, ми готові”, — повідомив очільник Військового комітету Північноатлантичного Альянсу адмірал Роб Бауер. Червоною лінією, зазначив він, може стати перетин Росією території військово-політичного союзу.
На переконання Бауера, Москва прагне відновити кордони колишнього Радянського Союзу. Водночас адмірал вважає, що Росія залишиться загрозою для Альянсу, навіть якщо її війська зазнають поразки в Україні.
Чи справді може дійти до прямої конфронтації між РФ та НАТО? З’ясовуємо це у розмові з експертом Міжнародного центру перспективних досліджень Ігорем Петренком та директором Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталієм Куликом.
— Як ви вважаєте, які стратегічні цілі РФ?
● І. Петренко:
— Не секрет, що Путін хоче бачити Росію у кордонах Радянського Союзу. Ми всі спостерігаємо той імперський запал — у публічному просторі РФ відверто говорять про захоплення країн Балтії та відновлення СРСР 2.0.
Інше питання — наскільки сама РФ готова йти на конфронтацію із Заходом. Для Путіна пряма конфронтація з країнами НАТО — це як страшний сон. Надто після того, що сталося в Україні з “другою армією у світі”.
● В. Кулик:
— Росія ніколи не приховувала своїх цілей, які виходять за межі України. Москва висунула Альянсу ультиматум — піти за кордони 1997 року, тобто фактично відмовитися від країн, які стали членами НАТО після 1997-го. А це означає експансійну політику у Східній Європі, конфронтацію з усім західним світом.
— Чи можливе пряме протистояння між Росією та НАТО?
● І. Петренко:
— Нині РФ — не просто конкурент, а загроза для США та інших країн Альянсу. Тож цілком адекватні заяви про те, що НАТО готове протистояти загрозі, якою є Росія. Однак думаю, що обидві сторони робитимуть усе можливе, щоби не допустити прямої конфронтації. Адже протистояння потребуватиме значних ресурсів. І, зважаючи на наявність ядерного озброєння, може бути неконтрольованим.
Щоправда, це не означає, що між Росією і НАТО не буде проксі-конфлікту, тобто конфлікту, в якому дві держави воюють не безпосередньо, а використовуючи треті країни — своїх союзників чи сателітів. Таке протистояння фактично вже триває.
● В. Кулик:
— А я вважаю, що стратегічні цілі РФ можуть матеріалізуватися у прямі удари по території Польщі або балтійських країн. Або ж Росія може вдатися до гібридних атак, тобто до завдання разових ракетних ударів із території Білорусі з неназваного джерела, так би мовити. Або ж до ударів по логістичних об’єктах чи по колонах техніки. Це можуть бути превентивні удари, тобто удари-погрози.
Стратегічні цілі РФ можуть матеріалізуватися у прямі удари по території Польщі або балтійських країн.
— За яких умов це може статися?
● В. Кулик:
— По-перше, коли в Росії думатимуть, що такими ударами вони зруйнують єдність НАТО. Маю на увазі, що коли постане питання про застосування статті 5 договору Північноатлантичного союзу (стаття передбачає, що напад на одного учасника НАТО є нападом на усіх його членів, і вимагає відповіді усіх держав-членів), і Альянс не зможе цього зробити. Це означатиме розпад НАТО.
По-друге — це ймовірно, коли Росія захоче підвищувати ставки, щоби потім домовлятися. Додам, що це може статися будь-якої хвилини, коли Росія вважатиме, що для цього створились обставини.
— Чи залишатиметься Росія загрозою для Альянсу навіть після військової поразки в Україні?
● І. Петренко:
— Без якісної зміни політичного режиму в Росії ця країна й надалі перебуватиме в імперському запалі. Бо це не лише позиція Путіна, це позиція 80% росіян.
