Чинне законодавство не регламентує діяльність опозиції в парламенті. Цікаво, що голова партії “Слуга народу” Дмитро Разумков вважає, що “ухвалення закону про опозицію наразі не є першочерговим завданням” і “не певен, що закон про опозицію можна прийняти швидко”, “ухвалити його треба було значно раніше”. То чи потрібен Україні закон про опозицію? Адже це необхідний елемент політичної системи, що сприяє її ефективному функціонуванню.
Говоримо з Денисом Рибачком, аналітиком Комітету виборців України, та Русланом Бортніком, директором Українського інституту аналізу та менеджменту політики.
— В українському парламенті було декілька версій закону про парламентську опозицію, — каже Руслан Бортнік. — Та жодну не підтримали. Скажімо, парламент 8-го скликання не прийняв закон, який визначав основи роботи парламентської опозиції, порядок її утворення, право на представництво у керівництві Верховної Ради та інших органах державної влади, створення опозиційного уряду та здійснення парламентського контролю.
— Хоча свого часу положення про опозицію в українському законодавстві існувало, — додає Денис Рибачок.
— Та у 2010 році, коли на виборах президента України переміг Віктор Янукович, цю норму вилучили із Закону про регламент Верховної Ради. За дев’ять років її не відновили.
— Яким мав би бути ідеальний закон про опозицію?
Р. Бортнік:
— У ньому мала би бути зафіксована норма про збереження за опозицією певного представництва у керівництві парламентських комітетів — зі свободи слова, антикорупційного, бюджетного, прав людини, Рахунковій палаті, а також крісло другого віцеспікера, право брати участь у засіданнях уряду.
Також опозиція повинна була би мати право формувати тіньовий уряд і можливість доповідати про його роботу на засіданні парламенту.
Опозиція мала би виконувати функцію контролю чинної влади.
Д. Рибачок:
— Насамперед у законі дуже важливо описати, кого саме вважати опозицією: чи ті фракції, котрі не ввійшли в коаліцію, чи когось іншого. Приміром, у новому парламенті існуватиме монобільшість, і от кого відносити до опозиції — “Голос”, “Батьківщину”, ЄС, ОПЗЖ? Кому з цих фракцій віддавати керівництво комітетів?
— А як діяльність опозиції регламентується за кордоном?
Р. Бортнік:
— Наприклад, у Великобританії статус “Опозиція її Величності” надають не будь-якій політичній партії, що не взяла участі у формуванні органів влади, а лише тій, яка теоретично спроможна самостійно сформувати свій уряд.
У США також є відповідне законодавство. Найбільше прав закріплено за опозицією в конституції Португалії, прийнятій після революції 1974 року. У цій країні опозиції надається право на систематичне отримання інформації про перебіг справ, важливих для громадської думки. Опозиція має також гарантії на представництво, згідно з чисельністю фракції, у парламентських комісіях, обов’язкове її заслуховування при формуванні порядку денного, право вимагати обговорення під час кожної сесії.
У Польщі також є норми, завдяки яким опозиція має певні повноваження. У Литві права опозиції визначаються у Статуті Сейму. Регламентуються також відносини між владою й опозицією у Норвегії, Фінляндії та Швеції.
Читайте також про те, як працюватиме новий парламент
