З документа вилучено російську і неіснуючу молдавську мови. “Водночас дію хартії збережено для всіх інших мов, яких вона стосувалася досі, — урумської, румейської, ромської, чеської, кримчацької, караїмської мови, їдиш та інших”, — повідомив нардеп Володимир В’ятрович.
— Україна йшла до цього рішення понад 20 років, — каже координатор руху “Простір свободи” Тарас Шамайда. — Європейську хартію регіональних або міноритарних мов наша країна ратифікувала в 2003 році. Відтоді багато правників, мовознавців звертали увагу на те, що переклад хартії неправильний і цю помилку треба виправити: російській мові там не місце. Але це було чутливе політичне питання. Ще в 2021 році Конституційний Суд, коли розглядав закон про державну мову, зробив припис, що Верховна Рада та уряд зобов’язані дати лад у справі коректного перекладу хартії та ухвалити відповідний закон. Минулого року уряд вніс відповідний законопроєкт. Але через впливи російського лобі він так і не потрапив у сесійну залу. Після звільнення прем’єра Дениса Шмигаля цей нерозглянутий урядовий проєкт був автоматично знятий. Але врешті його ухвалили.
— А як російська мова потрапила в попередній закон?
— Європейська хартія регіональних або міноритарних мов — це міжнародний договір Ради Європи, ухвалений у 1992 році для підтримки та захисту мовного різноманіття. Цей документ не є обов’язковим для підписання. Якщо ж країна його ратифікувала, то має дотримувати положень договору.
Україна за президенства Леоніда Кучми пішла за найгіршим сценарієм. Хартію підписали й ратифікували. Але саму назву договору в нас переклали неправильно — як Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. Хоч у тексті ратифікаційного закону не йшлося про мови національних меншин. Неправильний переклад був зроблений не випадково. А для того, щоб серед інших мов в український закон внести й російську. Тож Україна, підтримавши хартію, взяла на себе зобов’язання захищати всі мови, які згадуються в цьому законі, зокрема й російську.
— Що ж передбачає ухвалений закон?
— У назві хартії не буде згадки про мови нацменшин. У переліку тепер 18 мов. А саме — білоруська, болгарська, гагаузька, іврит, їдиш, караїмська, кримськотатарська, кримчацька, німецька, новогрецька, польська, ромська, румейська, румунська, словацька, угорська, урумська та чеська. Тобто в законі немає таких понять, як мова грецької меншини, а чітко зазначено новогрецьку, румейську та урумську мови (мови надазовських греків. — Авт.). Замість неіснуючої єврейської мови додано іврит та їдиш. Із закону, повторю, викреслено російську мову, оскільки їй нічого не загрожує. Не фігуруватиме в ньому і молдавська мова. Адже Молдова та Румунія вже давно просили нас не використовувати такий термін, як молдавська мова, придуманий за часів Сталіна. Цей закон вибиває козирі з рук пропагандистів, котрі заявляють, що Україна нібито зменшує захист мовного розмаїття. Навпаки — ми його збільшуємо.
