Україна і Китай підписали міжурядову угоду про співпрацю у галузі інфраструктури. Вона передбачає залучення кредитних коштів від уряду Піднебесної на реалізацію кількох проектів. За попередніми даними, угода дасть змогу залучити пільгові кредити від китайського Ексімбанку під 2% річних терміном на 15 років. Про подробиці кредиту українська влада не повідомляє, але, за оцінками експертів, йдеться про щонайменше 3 мільярди доларів. Кошти мають витратити на побудову мосту біля Кременчука й першої черги кільцевої дороги Києва. Здавалося б, нічого незвичайного у цій угоді немає. Але їй передувала не дуже приємна історія.
22 червня Україна разом із ще 43 державами підписала заяву ООН про порушення прав уйгурів у Китаї. Але через два дні Київ відкликав свій підпис під документом, а майже через тиждень підписав кредитну угоду. Подейкують, що Китай погрожував Україні зупинкою поставок вакцини від COVID-19, якщо наша країна не відмовиться від заклику до розслідування ситуації з правами людини у китайському Сіньцзяні.
Останніми роками Піднебесна активно кредитує країни, що розвиваються, видаючи їм навіть більше позик, аніж Світовий банк. Часто уряди держав клюють на “дешеві гроші” й потрапляють у кредитну пастку, з якої важко вибратися. Які ризики для України може нести кредитна угода з Китаєм? Чому Київ зважився шукати грошову підтримку в Піднебесній? Про це та інше розмірковують економіст Борис Кушнірук, директор Міжнародного інституту бізнесу Олександр Савченко та спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса.
— Чому Україна вирішила взяти позику у Пекіна?
Б. Кушнірук:
— По-перше, уряд шукає “дешеві гроші”. По-друге, таким чином нинішня влада демонструє, що може знайти інших партнерів, окрім США та МВФ. Останній, як відомо, не поспішає надавати Україні черговий кредит за програмою stand-by.
Але, на мою думку, цей реверанс у бік Китаю — не що інше, як ляпас Вашингтонові, з яким Китай має нині стратегічне протиборство. Не виключено, що це цілеспрямовано роблять особи з оточення Зеленського, які пов’язані з російськими спецслужбами. У такий спосіб вони намагаються погіршити відносини США та України.
— Що не так із китайськими позиками? Чому підписана урядом кредитна угода викликала палкі дискусії у суспільстві?
О. Савченко:
— Коли китайці укладають інфраструктурні кредитні угоди, то висувають багато вимог. Зокрема, що і будматеріали, і техніку треба купувати в Китаї. Часто в угодах прописується, що робочу силу також треба завозити з Піднебесної. Тому вважається, що китайські кредити дуже вигідні для Китаю і невигідні для країн, які їх беруть. Фактично за рахунок цього китайські кредити дорожчають у два-три рази. Торговельне сальдо країни — отримувача кредиту збільшується.
Б. Кушнірук:
— Зауважу, що Китай не є нашим стратегічним партнером і в силу багатьох обставин ніколи ним не буде. Піднебесна розглядає Україну винятково як сировинний додаток. Ніякого рівноправного торговельного партнерства нема. Якщо проаналізувати геополітичну складову, то можна побачити, що Китай блокує на міжнародному рівні всі рішення, які стосуються деокупації Криму та Донбасу. Тому віддавати Пекіну реалізацію інфраструктурних проектів в Україні безглуздо. Особливо там, де можемо це робити самостійно чи у співпраці з державами, з якими у нас спільні стратегічні інтереси.
Віддавати Пекіну реалізацію інфраструктурних проектів в Україні безглуздо.
— Розкажіть більше про скандальну кредитну угоду Китаю із Чорногорією, про яку тепер часто згадують.
С. Фурса:
— Декілька років тому уряд Чорногорії вирішив побудувати шосе, залучивши фінансування Світового банку. Але китайський Експортно-імпортний банк запропонував кращі умови — 809 млн євро під 2% на 20 років, але шосе мали будувати саме китайці. Це шалена сума для країни з населенням приблизно 600 тисяч осіб. Тим не менше, Чорногорія погодилася на це. Китай своєю чергою запросив державні гарантії під кредит.
Відтак Чорногорія потрапила у боргову пастку — вона брала додаткові кредити, щоб покрити позику Китаю. Боргове навантаження перевищило ВВП Чорногорії вдвічі. Піднебесна не погодилася на реструктуризацію боргу й тепер чорногорський уряд просить допомоги в ЄС, щоб виплатити китайський кредит. Сьогодні ця позика перешкоджає Чорногорії здобути членство в Євросоюзі, адже країна-кандидат не повинна мати фінансових проблем.
— Які ще ризики існують у кредитній співпраці з Китаєм?
С. Фурса:
— У китайських державних компаніях дуже високий рівень корупції. У країні немає працюючих демократичних інститутів, вільної преси. За оцінками міжнародної антикорупційної організації Transparency International, у 2020 році Китай отримав 42 бали із 100 можливих, посівши 78-ме місце зі 180 країн світу за індексом сприйняття корупції. Відтак тісне співробітництво з Китаєм не сприятиме боротьбі з корупцією в Україні. І я впевнений, що дорога, яку побудують китайці, може бути у рази дорожча, аніж дорога, будівництво якої контролює той же Європейський банк реконструкції та розвитку.
— Які плюси від китайських кредитів?
О. Савченко:
— Якщо китайці візьмуться за справу, то можна прогнозувати, що міст чи дорога будуть точно побудовані швидше і якісніше, аніж би це робили українські компанії.
— Чи може укладення кредитної угоди з Китаєм позначитися на українсько-американських відносинах?
Б. Кушнірук:
— Думаю, так. У світі багато що залежить від США. І якщо їм дають такого ляпаса, то вони це точно не забудуть. Наприклад, можуть призупинити Україні надання фінансової, військової допомоги.
С. Фурса:
— Оскільки США — наш стратегічний партнер у протистоянні з Росією, а в українській Конституції прописана інтеграція в ЄС і НАТО, то для нас неприпустимі такі загравання з авторитарним Китаєм.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як проєвропейські сили перемогли проросійські у Молдові
