Як зазначили у канадському Інституті Фрейзера, який уклав рейтинг, показники нашої країни знизилися найбільше, якщо порівнювати з торішнім оцінюванням.
Поряд з Україною розташувалися Ірак (147 місце), Ефіопія (148-ме), Бурунді (149-те), Чад (151-ше), Конго (152-ге) та Центральноафриканська Республіка (153-тє). Тим часом очолив список Гонконг, посунувши Сингапур на другу позицію. За ними у рейтингу йдуть Швейцарія, Нова Зеландія та США.
— За якими критеріями визначають рівень економічних свобод? — питаємо у голови Комітету економістів України Андрія Новака.
— Укладачі рейтингу оцінюють країни за п’ятьма критеріями. Це: розмір уряду, тобто його масштаби; правова система та захист права власності; доступ до фінансування; свобода міжнародної торгівлі; регулювання ринку праці та бізнесу.
— Що конкретно тут беруть до уваги і чому показники України істотно знизилися?
— Розмір уряду — це чисельний склад його у співвідношенні до населення України. Проблема в тому, що чиновників у нас дедалі більше, а населення дедалі менше. Ми знаємо, що понад 6 мільйонів українців виїхали за кордон через війну. Водночас кількість міністерств не зменшується. А зарплати та пільги для урядовців, витрати на відрядження, забезпечення міністерств автомобілями, технікою — все це зайве навантаження на бюджет.
Правова система та захист права власності — тут визначають, чи приватна власність у країні недоторканна. На жаль, про Україну цього сьогодні сказати не можна. Адже з приходом нової влади у 2019 році триває перерозподіл власності. Іноді цей процес, попри війну, набирає грубих форм — маю на увазі рейдерські захоплення фермерських господарств та промислових підприємств.
Щодо доступу до фінансування, то йдеться про величину процентних кредитних ставок у банківській системі країни. У нас сьогодні кредитні ставки дуже високі — понад 20%. Як наслідок, фінансовий ресурс для більшості підприємств малодоступний. В умовах війни малі й середні підприємці працюють у режимі виживання. Для них отримати кредитний ресурс під високі відсотки означає довести себе до банкрутства.
— Як оцінюють “свободу міжнародної торгівлі” і “регулювання ринку праці та бізнесу”?
— У першому випадку беруть до уваги, наскільки ефективно кожна країна може вести міжнародну торгівлю. Зрозуміло, що ми тут маємо труднощі. Адже Росія, починаючи з 2022 року, блокує торгівлю Чорним морем і регулярно обстрілює нашу інфраструктуру, зокрема морські порти та залізничні мережі. ЗСУ певною мірою деблокували Чорне море. Однак говорити, що Україна може вільно торгувати зі світом, наразі не доводиться.
Регулювання ринку праці та бізнесу — це про те, яким є рівень трудових відносин між роботодавцем і працівником. Ми бачимо, що в умовах війни уряд дедалі більше обтяжує роботу підприємців, підвищуючи податки і проводячи жорстку мобілізацію. Як наслідок, роботодавці воліють платити частину зарплати в конвертах. А працівники уникають офіційного працевлаштування, щоб не потрапити до війська. Усе це робить трудові відносини надзвичайно важкими.
— Як вважаєте, основною причиною різкого скочування України у рейтингу економічних свобод є війна чи неефективна робота влади?
— Безперечно, ключовим фактором, який негативно впливає на економічні свободи в Україні, є війна. Обстріли дронами та ракетами тривають на всій території, крім Закарпаття. Знищення енергетичних об’єктів, руйнування логістичних шляхів, тривалі повітряні тривоги — усе це впливає на роботу підприємств, а отже, на економіку.
Але тут варто говорити і про неефективну роботу українського уряду, зокрема у податковій та бюджетній сферах, та про не зовсім виправдану політику Нацбанку в частині доступності кредитів і забезпечення стабільності курсу гривні.
