Те, про що так довго і невпевнено говорили у політичних колах, сталося на другий день каденції нового Президента. Він без жодних вагань видав указ про розпуск Верховної Ради. Найдивовижніше те, що всі парламентські гравці проковтнули це, хоча ще напередодні категорично відкидали навіть ймовірність такого розвитку подій.
Звісно, більшість із них розраховує, що здобуде на дострокових виборах результат, хоча б зіставний з результатом їхніх лідерів на президентських перегонах. Але ряд експертів стверджує, що такі розрахунки можуть бути провальними, бо і 4% рейтингу парламенту в останніх соцдослідженнях, і результати позасистемного політика Зеленського у президентських перегонах — усе вказує, що дострокові вибори можуть стати справжнім землетрусом, залишивши на узбіччі політичного процесу більшість теперішніх політсил.
Рішення Президента Зеленського грунтується на оцінці правової ситуації. Ідеться про те, що коаліції в чинному парламенті немає не з 17 травня цього року, коли про вихід з її лав оголосив “Народний фронт”, а ще з 2016-го, коли з більшості вийшли фракції “Самопомочі” та “Батьківщини”, а перед цим — Радикальної партії Олега Ляшка. План партії Яценюка, яка днями вийшла з неіснуючої коаліції, щоб запобігти перевиборам, не спрацював.
Водночас через визнання факту відсутності коаліції та призначення дочасних виборів постала проблема з формуванням нового Кабінету Міністрів. Володимир Гройсман склав повноваження прем’єр-міністра, і такий його крок означає відставку решти урядовців. Найімовірніше, найближчі тижні вони працюватимуть на своїх посадах у статусі в. о.
Утім найбільш злободенні на сьогодні три запитання: хто може стати лідером парламентських перегонів? які наслідки вони можуть мати для країни?
— Чи законне рішення про припинення повноважень Верховної Ради?
— На мою думку, Володимир Зеленський керувався винятково ситуативною політичною кон’юнктурою, — каже кандидат політичних наук Михайло Басараб. — Він хоче скористатися електоральним рейтингом, що залишився після президентської кампанії, і матеріалізувати його у свою присутність у парламенті. Мета Зеленського — власна велика фракція та монопольний вплив на формування нового уряду вже після дострокових парламентських виборів.
— Я не погоджуюся з цією думкою, — каже політолог Андрій Середа. — Парламент цілковито втратив довіру в очах виборців, — цього достатньо, щоб він, маючи політичну відповідальність, саморозпустився. Новий Президент зробив те, що мав би зробити сам парламент, але корупційні інтереси, страх за власне політичне майбутнє не дозволили діючим парламентським гравцям піти на цей очевидний та очікуваний суспільством крок.
— У рішенні Зеленського є два аспекти: політичний і правовий, — додає Ігор Петренко, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень. — З політичного погляду, нинішня Верховна Рада має справді дуже низький рівень підтримки українців. Більшість людей позитивно сприймає ініціативу Зеленського щодо розпуску парламенту.
Якщо оцінювати ситуацію з правового погляду, то коаліція припинила існування ще в лютому 2016 року, коли з неї вийшли декілька фракцій. Отже, можна вважати, що ще тоді з’явилася підстава для розпуску парламенту.
Єдине — не було встановлення юридичного факту відсутності коаліції. Хай там як, це — юридична казуїстика.
А. Середа:
— Нема сенсу жонглювати подіями. Коаліції справді не було, це всім очевидно. Зеленський зробив те, що не було вигідно робити Порошенкові, який контролював парламент. Втрата владних чар екс-президента стала вироком для цього парламенту.
— Дивне в цій ситуації лише те, чому більшість політсил легко погодилася на перевибори?
М. Басараб:
— Деякі політичні сили розраховують збільшити свою присутність у наступному парламенті. Тимошенко під час президентської кампанії мобілізувала своїх виборців, тепер “Батьківщина” сподівається отримати на 2 — 3% більше, ніж мала за підсумками парламентських перегонів 2014 року.
Логіка “БПП” така ж, як і “Батьківщини”, — максимально конвертувати рівень підтримки Петра Порошенка в другому турі президентських перегонів.
Начебто вигідні перевибори й “Опозиційній платформі — За життя”, а фактично — партії Медведчука. Незрозуміла тим часом позиція партії “Самопоміч”, яка підтримує дії Зеленського і рейтинг якої нині критично низький.
А. Середа:
— Зроблю сміливий прогноз, що всі ці озвучені плани діючих традиційних політичних партій — невиправдане марево, більшість із них зазнає краху.
На мою думку, вступ у гру Вакарчука радикально змінює розклад сил напередодні виборів. Вакарчук має усі шанси повторити успіх Зеленського, з точки зору масштабу електоральної підтримки. Нема сенсу говорити про рейтинг, який був у Вакарчука ще декілька тижнів тому. Вакарчук — впізнаваний, він до певної міри символ змін, надії. Щойно він, його команда активно розпочнуть працювати в публічному просторі, його рейтинг зростатиме реактивно.
Звісно, за однієї важливої умови, що члени його команди оберуть правильну тональність у спілкуванні з виборцем. Зеленському, попри всю критику на його адресу, це успішно вдалося.
— Дехто припускає, що лідерами парламентських перегонів можуть стати саме “Слуга народу” Зеленського та “Голос” Святослава Вакарчука. Чи поділяєте таку думку?
М. Басараб:
— На сьогодні рейтинг партії Вакарчука становить один або декілька відсотків. Особисто я перспектив для карколомного зростання рейтингу “Голосу” не бачу. Урешті-решт, Вакарчук не є суперхаризматом у політиці, який зможе тепер завести маси людей і швидко наростити свій електоральний рейтинг.
А. Середа:
— Переконаний, що шанси Вакарчука стати лідером перегонів надзвичайно високі. Він може забирати голоси у всіх — і в Порошенка, і в Тимошенко, і, до речі, в Зеленського.
У цьому його сила, і в цьому його потенційна слабкість, оскільки проти нього наїжачаться усі.
Втім, припускаю, що, за умови правильно проведеної кампанії, Зеленський і Вакарчук отримають у новому парламенті по 30 — 35 відсотків голосів кожен. Решту електоральних крихт поділять традиційні старі партії.
— Які наслідки для країни можуть мати дострокові вибори?
А. Середа:
— Кампанія дуже коротка й буде надзвичайно стрімкою. І особисто я очікую оптимістичних результатів. Якщо традиційні партії зазнають поразки, це означатиме, що країна остаточно розпрощається з радянською епохою в українській політиці. Прихід нових, молодих, енергійних політичних партій створить абсолютно нову реальність для країни, нові перспективи для неї, її пришвидшеного динамічного розвитку.
Радимо прочитати також текст про те, чи наважиться Зеленський на прямі перемовини з ватажками окупованого Донбасу
