“Це матиме негативні наслідки для двосторонніх відносин”, — прокоментували новину в російському МЗС. Водночас прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян пояснив, що ратифікація Римського статуту не має жодного стосунку до вірмено-російських відносин. Це, наголосив він, зроблено для того, щоб запобігти зазіханням Азербайджану на суверенну територію Вірменії. Президент країни Ваагн Хачатурян уже затвердив ратифікацію Римського статуту МКС.
Зазначимо, що Вірменія підписала Римський статут (договір, на якому базується робота Міжнародного кримінального суду), ще 1998 року. У березні 2023-го тамтешній Конституційний суд визнав документ таким, що відповідає Основному закону країни. Тепер же парламент підтримав рішення про ратифікацію статуту. Що спонукало Єреван піти на такий крок? Про це — у розмові з директором Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталієм Куликом та політичним експертом Тарасом Загороднім.
— Як вважаєте, чим зумовлене рішення Вірменії ратифікувати Римський статут?
● В. Кулик:
— Тут є дві причини. По-перше, за офіційною версією, Єреван планує подавати позови проти Баку до Міжнародного кримінального суду, щоб притягти азербайджанців за злочини під час війни у Нагірному Карабасі. По-друге, прем’єр країни Нікол Пашинян хоче дистанціюватися від Росії. Наступним кроком може стати вихід Вірменії з кремлівської Організації договору про колективну безпеку — ОДКБ. Щоправда, це, як на мене, не близька перспектива.
● Т. Загородній:
— На мою думку, ратифікація Римського статуту з Азербайджаном не пов’язана. Вірменія йде на підписання мирного договору з Азербайджаном і Туреччиною, бо опиратися їхній об’єднаній армії не має сили. Римський статут вірмен не врятує.
Ратифікація документа — це реверанс у бік Заходу. Пашинян показує, що готовий диверсифікувати безпеку своєї країни — через налагодження контактів зі США та врегулювання відносин з Азербайджаном і Туреччиною.
— Який це сигнал для Москви?
● Т. Загородній:
— Ці події вказують на втрату позиції РФ на Кавказі, адже через Вірменію Москва намагалася хитати цей регіон. Тепер Єреван повинен виконати вимоги стосовно розшуку та арешту злочинців, щодо яких є ордер МКС. Отже, на території Вірменії мають право затримати Путіна та уповноважену з прав дитини РФ Львову-Бєлову, як тільки вони там з’являться.
● В. Кулик:
— Це однозначно ляпас Росії. Вірменія намагається вирватися з обіймів, в яких її тримає Москва. Ратифікація Римського статуту ускладнила діалог Єревану з Москвою. Кремль уже й так розглядає Вірменію як недружню країну, якщо не ворожу. Запроваджує проти неї санкції, зокрема перекриває торговельні коридори — не пускає на свій ринок вірменський коньяк.
Зауважу, що Вірменія значною мірою залежна від Росії. Частина політичних еліт там проросійська. Позбутися їх, незважаючи на політичне банкрутство так званого карабаського клану, не вдалося. Тепер, після напливу біженців із Карабаху, влада Пашиняна перебуває у певній політичній турбулентності. Її атакують, є загроза військового перевороту.
Але я вважаю, що Вірменія має іти далі. Завданням номер один для Пашиняна є зберегти керованість політичного процесу в країні, вийти з ОДКБ, ліквідувати військову присутність РФ у Гюмрі. Для цього потрібно мати гарантії безпеки з боку інших центрів сили — ЄС та США — і домовитися урешті-решт із Туреччиною.